Статті КФТЕ (ПДАФКіС)

Permanent URI for this collectionhttps://crust.ust.edu.ua/handle/123456789/20599

ENG: Articles

Browse

Now showing 1 - 3 of 3

Вплив бронхіальної обструкції на фізичну активність студентів, хворих на бронхіальну астму
(Український державний університет імені Михайла Драгоманова, Київ, 2025) Бабенко, Кирило; Aфанасьєв, Сергій Миколайович
UKR: Лише поодинокі науковці звертають увагу на стан зовнішнього дихання при бронхіальній астмі у студентів закладів вищої освіти, що сприяє неадекватному менеджменту таких хворих та ускладнює проблеми їх адаптивного фізичного виховання. Досліджено вплив бронхіальної обструкції на фізичну активність здобувачів, хворих на бронхіальну астму, для подальшого обґрунтування технології адаптивного фізичного виховання, спрямованої на покращення респіраторної функції. Встановлено, у переважній кількості студентів, незалежно від статі, низьку фізичну активність за рахунок відсутності адекватного фізичного навантаження та нетривалого його застосування. Порушення прохідності дихальних шляхів найчастіше і більш виразніше спостерігалися на рівні бронхів середнього та дрібного калібру, що сприяло зменшенню екскурсії грудної клітки. Бронхообструкція суттєво знижує фізичні можливості студентів. Для юнаків більш характерним було зменшення прохідності, ніж у дівчат, що може бути обумовлено їх анатомічними особливостями. Доведено, що рівень фізичної активності суттєво залежить від рівня бронхіальної обструкції як у дівчат, так і юнаків.
Місце будівництва власного здоров’я у підвищенні ефективності діяльності фізичного терапевта, ерготерапевта
(ФОП Кошовий Богдан-Петро Олегович, 79495, Україна, Львівська обл., м. Винники, вул. Руська, 3, 2025) Приходько, Володимир Васильович; Толстикова, Тетяна Миколаївна; Бурдаєв, Кирило Володимирович; Проскура, Вікторія Степанівна; Долбишева, Ніна Григорівна
UKR: У відомих нам публікаціях вже окреслений і більш-менш визначений зміст професійних компетентностей фахівців з фізичної терапії, ерготерапії, який фіксує позицію останніх як суб’єкта співпраці, а позицію клієнта – як об’єкта докладання зусиль цих фахівців. Але увага все ще не приділяється темі підвищення суб’єктності клієнта, який своєю діяльністю з будівництва власного здоров’я може суттєво впливати на свій стан.
Ускладнені діафізарні переломи великогомілкової кістки: виклики перед фізичними терапевтами та концептуальні підходи до реабілітації хворих
(Видавничий дім «Гельветика», м. Одеса, 2026) Майкова, Тетяна Володимирівна; Aфанасьєв, Сергій Миколайович
UKR: Запропонувати базові концепції до фізичної терапії хворих із діафізарними переломами великогомілкової кістки, ускладненими незрощенням кістки на тлі остеопорозу. Методи. Аналіз анамнезу, скарг, інтенсивності больового синдрому, дослідження рівня фізичної активності, оцінка стану губчатої кісткової тканини та архітектури кістки, статистична обробка результатів досліджень методами варіаційної статистики, реалізованими стандартним пакетом приклад‑ них програм SPSS 13.0 for Windows. Результати. Під спостереженням перебували 26 пацієнтів молодого віку (33,0 ± 5,0 років) з уповільненою консолідацією та незрощенням перелому великогомілкової кістки. Важливим концептуальним підходом є навчання функціональної механіки тіла, зокрема навчання пацієнтів безпечних способів виконання повсякденних дій та рухів, таких як підйом важкості та нахили, для зниження навантаження на кістки, уражені остеопорозом. У пізній фазі, тобто після досягнення повного зрощення кістки у місці перелому, основний акцент має робитися на відновлення повної функції, витривалості та повернення до активності, яка існувала до травми. У цій фазі продовжувати два види вправ: навантаження й опір. Для цього до програми фізичної терапії має бути включене функціональне тренування: вправи, що імітують повсякденні дії, такі як підйом сходами, та перехід до специфічних або більш інтенсивних видів діяльності, тренування серцево-судинної системи з поступовим збільшенням на неї навантаження для розвитку витривалості. Висновки. Сформульовані концептуальні підходи до фізичної терапії хворих з уповільненою консолідацією та незрощенням кістки, що відбувалося на тлі вторинного остеопорозу в осіб молодого віку, які базуються на принципі багатоетапного застосування, в основі якого – раннє відновлення амплітуди рухів, зменшення болю і поступове збільшення навантаження для відновлення функції.