Статті КМЕУіСГД (ДМетІ)

Permanent URI for this collectionhttps://crust.ust.edu.ua/handle/123456789/22104

ENG: Articles

Browse

Now showing 1 - 3 of 3

До проблем відтворення національного капіталу в умовах глобально-локальних викликів: про національну складову продуктивного і товарного капіталу України
(Видавничий дім "Академперіодика" НАН України, Київ, 2026) Тарасевич, Віктор Миколайович
UKR: Розглянуто низку актуальних проблем відтворення національного капіталу в умовах глобально-локальних викликів. Окреслено дослідницькі межі ортодоксальних моделей бізнес-циклу, економічного зростання, загальної рівноваги і «витрати-випуск», зокрема, їх зосередженість на емпіричній і прикладній проблематиці й певна відстороненість від фундаментального теоретичного аналізу. Актуалізовано теорію відтворення продуктивного, товарного і суспільного капіталу в контексті конкретно-історичного стану національної економіки. Увагу акцентовано на: а) причинах порівняно низької будови національного продуктивного капіталу, погіршення якісного складу основного капіталу (витоки й вилучення з кругообороту капіталу, девіантні конкурентні дії іноземного капіталу, порівняно низький рівень професійності вітчизняних підприємців тощо); б) небезпечній тенденції денаціоналізації капіталу країни і способах трансформації національного привласнення в іноземне, асиміляції кругооборотом іноземного капіталу кругообороту національного капіталу як важливих причин гальмування і мутації промислового циклу національного капіталу; в) диспропорціях у співвідношенні: вартості річного продукту суспільного капіталу й обсягу грошової маси; виробництва і споживання предметів розкоші й звичайних предметів споживання; реальної заробітної плати найманих робітників і вартості їх робочої сили, а також г) впливі зазначених диспропорцій на відтворення індивідуального і суспільного капіталу. Запропоновано рекомендації щодо прискореного розширеного відтворення національного капіталу, його внутрішньої та зовнішньої експансії (націоналізація держави і помірна державна капіталізація економіки, каналізація джерел розширеного відтворення, вирощування критичної маси національних чемпіонів, перехід до мобілізаційно-ліберальної економічної політики, розробка і реалізація державної програми розвитку національного капіталу тощо).
До проблем відтворення національного капіталу в умовах глобально-локальних викликів: про національну складову суспільного і грошового капіталу України
(Видавничий дім "Академперіодика" НАН України, Київ, 2026) Тарасевич, Віктор Миколайович
UKR: Розглянуто низку актуальних проблем відтворення національного капіталу в умовах глобально-локальних викликів. Визначено відмінні якісні характеристики національного, національно-іноземного, іноземно-національного та іноземного капіталу. Оцінено частку і роль національної та іноземної складових у суспільному капіталі й товарному обігу України. Констатовано, що в умовах надлишкової відкритості національної економіки і жорсткої конкуренції на власній території з іноземним і транснаціональним капіталом національний індивідуальний, у тому числі державно-приватний, капітал практично втратив контроль над ключовими ресурсами країни, не зміг запобігти закриттю багатьох конкурентоспроможних промислових підприємств, зокрема, і оборонного значення, не підтримує належним чином конкурентоспроможність вітчизняної науки і освіти, отже, не забезпечує власного імперативного домінування над іноземним і транснаціональним капіталом. Охарактеризовано кругооборот і оборот грошового капіталу в національній економіці. Акцентовано увагу: а) на джерелах розширеного відтворення національного промислового капіталу: трудові доходи фізичних осіб-підприємців, прибуток підприємств, природна рента, амортизаційні відрахування, недоплачена заробітна плата найманих робітників, кредити, прямі іноземні інвестиції, приватні перекази з-за кордону; б) на постійних і тимчасових витоках з них: резервний грошовий фонд, надлишкове споживання предметів розкоші, спекулятивні операції, потенційний (вільний) і прихований грошовий капітал. Доведено, що імперативною передумовою забезпечення впевненого домінування національного капіталу є розширене відтворення національного продуктивного і товарного капіталу на основі ефективного використання, перш за все, внутрішніх джерел і запобігання невиправданим витокам з них. Зазначена проблематика вимагає спеціальних досліджень.
Стародавня Греція: про духовність і культуру у контексті процесів привласнення
(Інститут економіки та прогнозування Національної академії наук України, Київ, 2026) Тарасевич, Віктор Миколайович
UKR: Стаття продовжує цикл публікацій про універсумну еволюцію давньогрецької субцивілізації в межах Античної цивілізації та присвячена характеристиці її духовності та культури у контексті складних процесів привласнення сутнісних людських сил. Показано, що в ранній період у Стародавній Греції, як і на Сході, паралельно-послідовно розвивалися фетишизм, тотемізм, анімізм, полідемонізм, але, на відміну від Сходу, давньогрецький олімпійський політеїзм характеризується яскраво вираженим антропоморфізмом, а жрецтво так і не перетворилось у замкнену привілейовану касту через відсутність єдиної державності. Пізніше зміцненню релігії сприяло становлення змішаного суспільно-індивідуального привласнення народними зборами та владною групою більшості загальнополісних об'єктів, у тому числі протоінститутів та власне інститутів релігії. Доведено, що об'єктивна діалектика загальноцивілізаційного та особливого давньогрецького, конкретно-історичного начал привласнення народжує філософію та науку в їх класичному розумінні на тлі демократизації полісів, Великої колонізації та обмежених доцентрових можливостей міфології та релігії. Акцентовано серединне місце філософії між релігією та наукою. Сформульовано припущення, що космогонічні побудови перших філософів та вчених навіяні переважно механістичним сприйняттям поліса та не цілком усвідомленим прагненням до вдосконалення його організації. Більш складні, серединно-синтетичні форми філософського дискурсу, взаємодії науки і релігії визрівають пізніше, - у діалектичних ученнях Платона та Арістотеля, які відповідали ускладненню будови поліса та системи привласнення його об'єктів. За Платоном, поліс неможливий без вільних громадян, і більшість з них не може бути зацікавлена в його загибелі, втраті незалежності, бо разом з ним кане в Лету змішане суспільно-індивідуальне привласнення ними їхнього громадянського статусу. Ця загибель може стати неминучою, якщо приватні інтереси більшості візьмуть гору над загальнополісними інтересами. Тому імперативною постає очолювана філософами ідеальна держава, в якій інтереси гармонізовані та оптимізовані. Охарактеризовано прихильність Арістотеля методології серединності, яка у його вченні постає багатоликою, універсумною, сутнісною, відносною. Це дозволило йому уявити поліс як особливу економічну систему, в якій взаємодіють домашнє і державне господарство, економія і хрематистика, товарний обмін, товарно-грошовий обіг і рух грошей як капіталу. Арістотель вперше окреслює предметний простір економічної науки проблематикою багатства у двох його формах – справжній натуральній та уявній грошовій. З позицій історичного синтезу всезагальності та серединності, суспільствізації та індивідуалізації в системі привласнення давньогрецького поліса розглянуто основні здобутки в галузі античної літератури, театру, архітектури та скульптури, прикладного мистецтва. Зроблено висновок, що античній духовності та культурі притаманна складна тріалектика серединності, східності та західності з домінуванням серединності, що забезпечило універсумні підстави, з одного боку, її експансії, народження та розвитку еллінізму, а з іншого – її всесвітньо-історичної значущості, яку неможливо заперечувати, навіть володіючи солідним багажем сучасного знання про найбагатші скарби людської цивілізації.