Генеза нової поетики у пізньосередньовічній Європі: проторенесансні візії Джакомо да Лентіні й Dolce Stil Nuovo
Loading...
Date
2023
Authors
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
Київський університет імені Бориса Грінченка
Abstract
UKR: У презентованій розвідці здійснено оглядовий аналіз історичних і культурних передумов зародження й становлення поезії нового типу, що була наслідком акумуляції й вивільнення потужної творчої енергії нової генерації поетів у пізньосередньовічній Європі. Мова йде насамперед про митців сицилійської школи, а також представників Dolce Stil Nuovo («солодкого нового стилю»). Апелювання сучасних літературознавчих студій до історико-культурних витоків таких визначальних літературних феноменів, які й сьогодні не втратили своєї актуальності, зумовлене необхідністю їх переосмислення у парадигмі новітніх наукових підходів. Для цього у дослідженні застосовується комплекс методів культурно-історичного, біографічного, герменевтичного й компаративного аналізу, а також метод узагальнення. Європейська поетична традиція пройшла довгий шлях у пошуках нових форм і засобів художнього відображення дійсності. Виникнення на Апеннінському півострові у першій половині XIII ст. сицилійської школи стало визначальною подією у літературній і лінгвістичній історії Старого Світу. Вона поклала початок італійській поезії Dolce Stil Nuovo і багато у чому була попередницею лірики Данте і Петрарки, заклавши основи філософії ліричної поезії. Сицилійці надали потужний імпульс для подальшої розробки поетичної теорії, образів і тем, які стали ключовими у поезії стильновізму, а також у рецепції багатьох творців європейського Ренесансу. Звернення до окремих тем і мотивів та їх витончена трансформація увиразнюють уявлення сицилійських митців про поезію як специфічний різновид філософії. Очевидно, що порівняно пізній час виникнення й висококультурне оточення зумовили рафінованість художніх форм і стилістичних засобів оприявлення абстрактного змісту таких поезій. Поетична творчість в особі, зокрема, Джакомо да Лентіні зазнавала переакцентуації у підходах до римування й поетизування, та найголовніше — до психологічного освоєння дійсності й осмислення теми кохання у метафізичному вимірі. Ідейно-естетична та світоглядна єдність зближувала поетів Dolce Stil Nuovo, які розвивали новації сицилійця да Лентіні, з художніми пошуками митців раннього італійського Відродження. У статті акцентовано особливу увагу на специфіці літературної діяльності авторів у часи творення нової європейської лірики, що привела до найважливішої у розвитку світової поезії події — зародження сонетної традиції — появи першої метричної форми з твердою строфікою, яка на наступні століття визначила ключові вектори еволюції поетичного слова.
ENG: The article reviews the historical and literary background of a new poesy that appeared to be an outcome of the accumulation and release of the new poets’ creative energy in late medieval Europe. We primarily deal with the poesy of the Sicilian school and the Dolce Stil Nuovo (‘sweet new style’). The interest of literary criticism in the historical and cultural background of influential literary phenomena, which have not lost their relevance, is defined by the need for reinterpreting them in new paradigms. The methods of cultural, historical, biographical, hermeneutic, and comparative analyses as well as the method of generalisation have been exploited for this research. The European poetic tradition has passed a long way in searching for new forms and means of the artistic representation of reality. The emergence of the Sicilian School on the Apennine Peninsula in the 13th century became the initial stage of the literary and linguistic history of the Old World. It marked the beginning of Italian poesy the development of the Dolce Stil Nuovo and was largely the forerunner of Dante’s and Petrarch’s poems, laying the foundations of the philosophy of lyric poetry. The Sicilians gave a powerful impetus to the further development of poetic theory, images, and themes, which would be pivotal in stilnovismo, as well as to the assimilation of many authors of the Renaissance in Europe. The appeal to certain themes and motives as well as their transformation highlighted the idea of Sicilian authors about poetry as a specific kind of philosophy. We emphasise that the time of origination and a highly cultured environment have caused the refinement of art forms and stylistic devices for revealing the conceptual content of such verses. Giacomo da Lentini reconceptualised the approaches to rhyming and poetising, and most importantly — to the psychological perception of reality and understanding of love in the metaphysical dimension. The ideological and aesthetic unity of the poets of the Dolce Stil Nuovo, who developed the innovations of da Lentini, made it possible to relate them with the writers of the early Renaissance. The article also focuses on the specifics of literary activity during the expansion of new European poetry leading to the invention of a sonnet as the poetic form that follows a particular rhyming pattern.
ENG: The article reviews the historical and literary background of a new poesy that appeared to be an outcome of the accumulation and release of the new poets’ creative energy in late medieval Europe. We primarily deal with the poesy of the Sicilian school and the Dolce Stil Nuovo (‘sweet new style’). The interest of literary criticism in the historical and cultural background of influential literary phenomena, which have not lost their relevance, is defined by the need for reinterpreting them in new paradigms. The methods of cultural, historical, biographical, hermeneutic, and comparative analyses as well as the method of generalisation have been exploited for this research. The European poetic tradition has passed a long way in searching for new forms and means of the artistic representation of reality. The emergence of the Sicilian School on the Apennine Peninsula in the 13th century became the initial stage of the literary and linguistic history of the Old World. It marked the beginning of Italian poesy the development of the Dolce Stil Nuovo and was largely the forerunner of Dante’s and Petrarch’s poems, laying the foundations of the philosophy of lyric poetry. The Sicilians gave a powerful impetus to the further development of poetic theory, images, and themes, which would be pivotal in stilnovismo, as well as to the assimilation of many authors of the Renaissance in Europe. The appeal to certain themes and motives as well as their transformation highlighted the idea of Sicilian authors about poetry as a specific kind of philosophy. We emphasise that the time of origination and a highly cultured environment have caused the refinement of art forms and stylistic devices for revealing the conceptual content of such verses. Giacomo da Lentini reconceptualised the approaches to rhyming and poetising, and most importantly — to the psychological perception of reality and understanding of love in the metaphysical dimension. The ideological and aesthetic unity of the poets of the Dolce Stil Nuovo, who developed the innovations of da Lentini, made it possible to relate them with the writers of the early Renaissance. The article also focuses on the specifics of literary activity during the expansion of new European poetry leading to the invention of a sonnet as the poetic form that follows a particular rhyming pattern.
Description
А. Безруков: ORCID 0000-0001-5084-6969
Keywords
сонет, сицилійська поезія, стильновізм, літературна мова, поетична традиція, Ренесанс, sonnet, Sicilian school, Dolce Stil Nuovo, standard language, poetic tradition, Renaissance, ВКР, КФП
Citation
Безруков А. В. Генеза нової поетики у пізньосередньовічній Європі: проторенесансні візії Джакомо да Лентіні й Dolce Stil Nuovo. Літературний процес: методологія, імена, тенденції. Київ, 2023. Вип. 21. С. 6–13. DOI: 10.28925/2412-2475.2023.21.1.