Browsing by Author "Новокшонова, Наталія Олександрівна"

Now showing 1 - 6 of 6

Концептосфера статі та інтерпретація гендерних міфологем у філософії та культурі постмодернізму
(Видавництво "ГРАНІ", Дніпро, 2021) Новокшонова, Наталія Олександрівна; Галицька, Юлія Володимирівна
UKR: Постмодерністський дискурс як критичний простір герменевтичної інтерпретації дозволяє постійно переглядати модерністське розуміння соціокультурної реальності з подальшим створенням нових міфологем і «історій» - міфів, концепти і образи яких, по суті, завжди репрезентують гендерні наративи. Найзначніші джерела впливу як експліцитно, так і імпліцитно використовують сексуальний контент культурних «скриптів» індивідуації і нормалізації «не-нормального» з категоричним запереченням їх «привілейованої ізоляції». Конструювання нових гендерних міфологем, безумовно, працює в проблемному полі й маскулінності, і фемінінності, проте, більшою мірою, цей феномен стосується базових понять фемінінності, зокрема, концептів та ідеалів «вічної жіночності». Мета статті полягає в розкритті характеру трансформацій гендерних міфологем і ролі нових міфологій фемінінності в концептуальному полі філософії і культури постмодернізму. У ході дослідження було використано методи історизму та принципи системного аналізу із зосередженням уваги на особливостях герменевтичного відображення фемінінності в різних соціокультурних контекстах постмодернізму. Методологія конструктивізму дозволяє розглядати гендерні категорії як соціокультурні конструкти і постмодерністська інтерпретація жіночності в репрезентаціях певних міфологій є, таким чином, частиною екзистенціальної проблеми гендерного механізму поведінки. Дослідження сутності, ролі та історичних перспектив трансформацій гендерних міфологій у культурі постмодерну дозволяє зробити висновки про те, що процес інсталяції нових міфологем, який яскраво виражений у масовій культурі останніх десятиліть, характеризується епіфеноменами візуалізації та естетичної репродукції з подальшою інтенсивною інтеграцією в контексти посткапіталістичного консюмеризму. У постпарадигматичних відносинах постсучасного суспільства герменевтична інтерпретація дозволяє переглядати гендерні міфологеми на фундаментальному концептуальному рівні, рівні, який насамперед зачіпає трансформації міфологем «природи жінки» як якогось ідеального міфу «вічної жіночності».
Криза політик інтелектуалів у «пост»-постмодерні ХХІ століття
(Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського, Одеса, 2021) Власова, Татьяна Ивановна; Новокшонова, Наталія Олександрівна
UKR: На початку ХХІ ст. безумовна зміна критичного дискурсу інтелектуалів як соціокультурної і політичної еліти суспільства призводить, з одного боку, до зниження різноманітних ризиків і загроз, але, з іншого – до дегламуризації образу інтелектуала як такого. Теоретики, що схиляються до метамодерністських поглядів та ідей non-рhilosophy, критично переосмислюючи функціональність постсучасних інтелектуалів, звинувачують їх у тому, що вони приділяють основну увагу класичним підходам до філософських абсолютів: останнє являє собою якийсь відхід від традиційної концептуалізації інтелектуалів постмодерну, оскільки їх «реальність» була безпосередньо пов'язана зі стилем їх «войовничого життя». Мета роботи розуміється як аналіз ролі та місця «інтелектуала» у біфуркаційних процесах переходу філософії «пост»-постмодерну та її нового смислового змісту. Методологічне забезпечення роботи зумовлено специфікою проблематики, що вимагає комплексних міждисциплінарних прийомів, перш за все феноменологічного, порівняльно-історичного і екзистенціального підходів. У статті акцентується, що «пост»-сучасний концепт «інтелектуала» за всієї амбівалентності визначень відноситься до сфери професійних занять індивіда (occupational category), пов'язаної зі створенням якогось продукту з відповідними наслідками економіки «пізнього капіталізму». У результаті те, що «зводить» інтелектуал у постсучасних інституціях, визначається складною роботою ідеологізації суспільства в ключі синергетики політичних, культуральних і консюмеристських цілей. Усе більш очевидним стає той факт, що створення нових філософських понять у руслі радикальних змін постсучасності – це парадоксальний і надзвичайно складно контрольований феномен, який вимагає скрупульозного аналізу і міждисциплінарних теоретичних підходів в їх постійній еволюційній трансформації.
Міфологізація та образ жінки у дискурсах масової культури постмодерну
(Видавництво «Грані», 2020) Новокшонова, Наталія Олександрівна
UK: Інтелектуальний контекст початку ХХІ ст., визначивши нові теми й предмети досліджень, defacto стирає межі між високою й низькою культурою, приділяючи особливу увагу масовій культурі як феномену, який постає засобом пошуку «відволікань» у реальному світі. У найширшому проблемному полі постмодернізму масова культура репрезентує те, як звичайна людина позначає себе як індивід у темпоральних і локальних вимірах. Коли сучасна культура репрезентує жінку в мейнстримі засобів масової інформації, вона «за визначенням» постає головним об’єктом створення певних міфологем, як правило, пов’язаних з цілями консюмеризму. Важливо те, що створена в уяві ілюзорна реальність спотворює наявну «картину світу», у якій жіночність, як і раніше, найчастіше подається як біологічна властивість. Тому метою нашої роботи є міждисциплінарний аналіз проблеми гендерної міфологізації у філософії й культурі постмодерну. Вищеозначене показує необхідність використання принципів системного аналізу з акцентом на герменевтичній інтерпретації текстів масової культури. Необхідно наголосити, що фемінінність і тілесність у своєму поєднанні займають особливе місце в культурі постмодерну; останнє яскраво репрезентується в усіх жанрах масової культури: як у серіалах Netflix, HBO, NBC, MTV, так і на широких екранах, що, безумовно, свідчить про феномен безпрецедентної візуалізації, яка використовується в різних жанрах масової культури. Припускаючи, що «героїня» масової культури початку ХХІ ст. – це артефакт, автори «артефактів» фемінінності, як і раніше, використовують домінантні міфологеми патріархатної культури, безумовно, із зазначенням певних змін. Тому для появи нової динаміки щодо міфологізації фемінінності важливо позбавити жіночність від страху патріархатної маскулінності. Сьогодні це завдання вирішується в мистецькому полі масової культури, на її найвищому рівні репрезентації гендерних міфів та міфологем (К. Баклі, А. Монро, М. Етвуд, Л. Моріарті та ін.).
Практикум з граматики німецької мови
(Дніпровський національний університет залізничного транспорту ім. акад. В. Лазаряна, Дніпро, 2019) Знанецький, Вячеслав Юрійович; Новокшонова, Наталія Олександрівна
UK: Уміщений граматичний матеріал та лексико-граматичні вправи і тести, які передбачені для формування та закріплення надбаних граматичних знань з морфології та синтаксису німецької мови. Посібник призначений для аудиторної та самостійної роботи студентів та підготовки до заліків і іспитів в ході вивчення дисципліни «Практичний курс другої іноземної мови (німецька)» а також для вступного іспиту в магістратуру. Для студентів 2-го, 3-го та 4-го курсів спеціальності «Переклад».
Собистість та інституціоналізація в життєвому світі постмодернізму
(Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2024) Власова, Ольга Петрівна; Новокшонова, Наталія Олександрівна; Літман, Максим Олександрович
UKR: Актуальність цієї статті зумовлена потребою в науковій рефлексії принципово нових соціокультурних процесів «умов постмодерну». Виникнення предметної і проблемної сфери інституціоналізаційних досліджень із кінця ХХ ст. і дотепер демонструє постійне зростання, що свідчить про те, що триває розвиток постмодерністської філософії, яка аналізує трансформацію цінності соціокультурного статусу індивіда й соціополітичних інститутів влади та авторитету державності. Дослідження процесів інституціоналізації в умовах суспільства постмодерну здійснюється в рамках системного аналізу й спирається на праці Ж.-Ф. Ліотара, Ж. Дельоза, Ю. Габермаса, М. Вебера, Д. Норта, Е. Дюркгайма та інших авторів. Метою роботи є репрезентація особливостей процесу інституціоналізації в постсучасному західному суспільстві та аспектів взаємозв‘язку індивіда та інституціоналізації в трансформаціях постмодерну. Аналіз соціокультурного життя та життєвого світу індивіда здійснюється із залученням культурних феноменів, інтелектуального середовища й дискурсів постмодерну з акцентом на основній суперечності інституціоналізації: невідповідність системи нормативної організації суспільства та життєвого світу індивіда. Звідси можна зробити загальний висновок про те, що від того, наскільки швидко буде долатися ефект державної інституціональної організації, залежить швидкість розвитку особистості індивіда, академічного середовища й суспільства загалом. Висновки можуть охоплювати такі домінуючі аспекти: швидкість подолання ефекту бюрократичнодержавної інституціональної організації прямо впливає на темпи розвитку особистості, нації, інтелектуального середовища та суспільства загалом. Серед негативних наслідків інституціоналізму варто виокремити недостатній інтелектуальний розвиток індивіда, сповільнення академічних досягнень, проблеми з розумінням блага і справедливості, а також зростаюча залежність індивіда від структур інститутів та положень інституціоналізації.
Трансформації гендерних міфологем у їхній взаємодії з медійним простором масової культури постпостмодерну
(Національний університет «Одеська юридична академія», 2022) Новокшонова, Наталія Олександрівна
UKR: Актуальність проблеми. Гендерні міфологеми в умовах радикальних соціокультурних змін початку XXI ст., зазнаючи трансформацій постпарадигмального характеру в умовах «невизначеностей» і «нерозгадностей» світу постпостмодерну, потребують міждисциплінарного аналізу відтворення та функціонування як політик фемінізму, так і ґендерних викликів у межах «території» маскультурного впливу та нової «картографії» (mapping) проблемних полів ґендерних міфологем. У плюральності постмодерних інтерпретацій значну роль відіграє ґерменевтичне розуміння того, що інтерпретація руйнує класичні абсолюти через маскультові насадження певних ідеологічно сконструйованих дискурсів та наративів. Останнє значною мірою стосується гендеру/гендерів та фемінізму. Цей процес відбувається в культуральних полях маскульту як імпліцитно, так і експліцитно, але завжди цілеспрямовано. Метою статті є аналіз політик у змінах ґендерних міфологем та їх інтерпретацій у контексті масової культури західного постпостсучасного суспільства. Методи дослідження спираються на принципи системного підходу з акцентуалізацією уваги на міждисциплінарних особливостях рефлексивного відображення «міфічного» в інтерпретативних практиках, дискурсах та наративах масової культури перших десятиліть ХХІ ст. Результати дослідження. Дискурси і наративи попкультури реалізуються в медійному просторі Інтернету й телебачення в «хмарі» безлічі блогерів, тиктокерів тощо, що мають мільйони підписників, і «хмара» ця постійно розширюється. Певну роль, як і раніше, відіграють глянцеві журнали й «бульварна» література впізнаваного жанру, стилю та тенденційності. Таким чином, створюються певні референції та референти, які незабаром стають «спільними». Міфообрази, створювані маскультом, значною мірою пов'язані з потенціалом плюральності та агресивно спрямовані на фіксацію владних відносин із тенденцією радикального реверсу в бінарній опозиції «центр–маргінес», що сприяє запереченню міфів та міфологем як стабільних підстав істини та сенсу. Останнє обтяжується фактом підміни політик фемінізму ґендерними порядками з «картографією» гендерів, що перевищують принаймні десять позицій. Однак цілі та завдання фемінізму, як показують події останніх років, ще не досягнуті та не вирішені. Виникнення нових феміністських форм і рухів, змінюючи ґендерний постмодерністський ландшафт у глобальному масштабі, підтверджує валідність фемінізму як інституту, що має, як і раніше, значний соціокультурний та політичний потенціал.