Browsing by Author "Савич, Анжела Вікторівна"

Now showing 1 - 4 of 4

Екодіалог людини та природи як призма інформаційного поля суспільства
(Український державний університет науки і технологій, Дніпро, 2025) Савич, Анжела Вікторівна; Романченко, В. І.
UKR: У ХХI столітті людська цивілізація повністю сформувалася в техногенну, сенсом життя та розвитку якої є виробництво матеріальних цінностей, матеріальних благ для споживання та використання їх людиною. До основних об'єктивних протиріч людського суспільства належить протиріччя між людською цивілізацією і довкіллям, природою Землі. У результаті людська діяльність навколишнього середовища та клімату привела нашу цивілізацію до екологічних проблем, катастрофічних змін навколишнього середовища та клімату планети, нерозв'язних за нинішнього устрою суспільства. Поставлено питання про соціально-екологічне розуміння середовища, світоглядну тезу «людина-суспільство-природа». Як із перспективних альтернативно-конвергентних концепцій розглядається концепція ноосфери (сфери розуму), розробленої В. І. Вернадським. Ноосфера як майбутня сфера розуму людства загалом передбачає будь-яке різноманіття еволюції як у соціальному, і у соціоприродному плані, але лише таке, яке допускається принципом їхнього співрозвитку, чи коеволюції. У цьому зв'язку, на основі розвитку інформаційної компоненти суспільства, глобалізації та інших факторів розвитку постіндустріального суспільства було розроблено концепцію сталого розвитку. Вона передбачає теоретичний та практичний діалог між основними учасниками-людиною та природою в режимі коеволюції. Таким чином, в суспільстві, культурі та екології з'являється сполучна компонента-інформаційне поле. За рахунок його наявності соціальні явища розглядаються у співвідношенні з природними умовами, а культура людини та суспільства набуває екологічного індексу, який ставить доцільні обмеження на шляху людського егоїзму та стає ступенем комплексної характеристики людської діяльності. Культура-це спосіб соціального існування, екологічна культура-спосіб соціоприродного розвитку суспільства в його інформаційному полі.
Формування історичної самосвідомості в умовах кризової ситуації у суспільстві
(Видавнича група «Наукові перспективи», Київ, 2025) Кузьмінець, Наталія; Стадник, Олена; Савич, Анжела Вікторівна
UKR: У статті здійснено комплексний аналіз процесу формування історичної самосвідомості українського суспільства в умовах сучасної кризової ситуації, зумовленої повномасштабною агресією російської федерації проти України. Уточнено зміст поняття «історична самосвідомість» як інтегративного феномена, що відображає усвідомлення спільнотою власного історичного досвіду, тяглості розвитку та колективної ідентичності. Обґрунтовано, що війна стала каталізатором мнемонічної мобілізації та прискореного переосмислення колективної пам’яті, в межах якого відбувається деколонізація історичного наративу й відновлення суб’єктності українського історичного дискурсу. Проаналізовано сучасні дослідження, які фіксують зміцнення громадянської ідентичності, зростання національної згуртованості та трансформацію ієрархії самоідентифікацій — від регіонально-локальних до україноцентричних. Виокремлено ключові емпіричні прояви цього процесу: масовий перехід до україномовного спілкування, системну дерусифікацію та декомунізацію символічного простору, реформування освітніх програм з урахуванням принципів деколонізації знання та формування критичного історичного мислення. Війна стимулювала появу нових практик комеморації та політики пам’яті, спрямованих на збереження колективного травматичного досвіду й унеможливлення його ревізії. Зроблено висновок, що кризовий контекст війни активізував історичну самосвідомість як фактор суспільної консолідації та стійкості, водночас започаткувавши етап інституційного оновлення історичної культури України. Формування зрілої історичної самосвідомості трактується як стратегічна умова модернізаційного розвитку держави у післявоєнний період.
Інтеграл інформаційної культури соціуму в сучасний період
(Український державний університет науки і технологій, Дніпро, 2025) Савич, Анжела Вікторівна
UKR: У цій статті розглядаються спроби формування інформаційної культури соціуму та способи взаємодії людини та інформації у взаємовпливі та взаємозалежності. Постановка цієї проблеми представлена з хронологічним індексом, позначено парадигму та модель інформаційного суспільства, виведено категорії - інформаційна цивілізація, інформаційне поле та інформаційна культура. Основним методом є порівняльний аналіз джерел отримання інформації та її адаптації до соціокультурних процесів у суспільстві. Як висновки позначені завдання з формування інформаційної культури та принципи, яким вона повинна бути підпорядкована в процесі розвитку людської культури.
Інформаційна компонента інтегрованості сучасного соціуму
(Український державний університет науки і технологій, Дніпро, 2024) Савич, Анжела Вікторівна
UKR: Наприкінці XX ст. підвищився інтерес щодо проблем культури і цивілізації. Загострення інтересу до цих проблем завжди зумовлено певною ситуацією. В останній чверті XX ст. людство вступило в нову стадію свого розвитку в епоху інформаційного суспільства з усіма його здобутками, протиріччями і конфліктами. Сучасний період розвитку суспільства характеризується кардинальними змінами у сфері взаємодії людини й інформації. Вперше за всю історію людства інформація і знання набули домінуючої позиції щодо таких найважливіших категорій, як матерія та енергія. Саме цим засвідчивши перехід від індустріальної до інформаційної цивілізації. Побудова інформаційного суспільства, за правом, належить до пріоритетних завдань людства. Розвиток інформаційного суспільства, що часто іменується «суспільством, що навчається», нерозривно пов’язаний зі збільшенням потреби кожного громадянина в постійному підвищенні кваліфікації, оновленні знань, опануванні нових видів діяльності.