Статті КІВтаУП (ДМетІ)

Permanent URI for this collectionhttp://crust.ust.edu.ua/handle/123456789/14996

Browse

Now showing 1 - 3 of 3

Адміністративна відповідальність за порушення прав інтелектуальної власності на різновиди рослин. міф чи реальність?
(Видавничий дім «Гельветика», 2026) Дорошенко, О. Ф.; Пічкур, О. В.; Данильченко, М. А.; Петренко, Віталій Олександрович; Кравець, Л. В.
UKR: У статті приведений комплексний аналіз впровадження адміністративної відповідальності за порушення прав інтелектуальної власності на різновиди рослин. Першим законом України у сфері інтелектуальної власності був Закон «Про охорону прав на сорти рослин» від 21.04.1993 року [1], яким запроваджено охорону прав на сорти рослин патентом, тому Кодекс України про адміністративні правопорушення було доповнено ст. 512, якою було визначено, що адміністративним правопорушенням прав інтелектуальної власності на сорт рослин є «використання запатентованого сорту рослин без згоди власника патенту або під назвою, що відрізняється від назви, під якою його занесено до Державного реєстру сортів рослин України та розмір штрафу для громадян та посадових осіб – «до п’яти мінімальних розмірів заробітної плати». Акцентовано увагу на тому, що статтями Регламенту Ради (ЄС) № 2100/94 «Держави-члени вживають усіх необхідних заходів для забезпечення того, щоб положення про покарання за порушення національних прав також застосовувалися до випадків порушення прав на отримані рослини». Тобто розмір штрафних санкцій за порушення прав на отримані рослини в країнах Європейського Союзу є відчутно більшим. Звернута увага на тому, що у Європейському Союзі забезпечується захист прав особи, яка отримала новий різновид рослин. Ці права засвідчується документом на право власності, який називається «Сертифікат сорту рослин (Certificat d’Obtention Végétale)». Він забороняє будь-кому виробляти та продавати насіння різновиду без згоди особи, що його отримала та є володільцем указаного сертифікату. Між європейським, міжнародним та українським законодавством щодо захисту нових різновидів рослин існують суттєві розбіжності, насамперед, українським законодавством чітко не визначено, що є об’єктом права, який потребує захисту, тому неможливо правильно класифікувати порушення прав на новий різновид рослин та притягнути до адміністративної відповідальності винних у їх порушенні. У статті розглянуті проблемні питання, пов’язані з притягненням до адміністративної відповідальності порушників майнових прав на сорти рослин, причини їх виникнення та шляхи вирішення. Зроблено висновок, що Статті 512 та 1041 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до яких вносилися чисельні зміни, які не узгоджуються з нормами Закону України «Про охорону прав на сорти рослин», Міжнародної Конвенції, призначеної для захисту отриманих рослин, Регламенту Ради (ЄС) № 2100/94 від 27 липня 1994 року про створення системи Співтовариства для захисту отриманих рослин, за своєю суттю є законом, що поєднує норми матеріального та процесуального права, містить ряд колізійних норм або норм, які не виконуються через їх недосконалість (нікчемних норм). Зокрема не узгоджуються між собою норми, що стосуються осіб, які мають право складати адміністративні протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені зазначеними статтями, не визначено, хто і з яких питань має право складати протоколи про адміністративні правопорушення з визначених Кодексом уповноважених посадових осіб. Статті 512 та 1041, що стосуються розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також статті, що визначають уповноважених осіб, які мають право складати адміністративні протоколи, потребують системних змін з урахуванням норм, визначених законодавством ЄС у сфері захисту прав осіб, що отримують нові різновиди рослин і є володільцями сертифікатів на них.
Особливості формування справи про адміністративне правопорушення державними інспекторами з IP-питань
(Ужгородський національний університет, Ужгород, 2023) Кірін, Роман; Петренко, Віталій Олександрович; Хоменко, Володимир
UKR: У статті розглядаються особливості формування справи про адміністративне правопорушення (АП) державними інспекторами з IP-питань. Встановлено, що у чинній формі протоколу про АП неоднозначними, невизначеними та/або дискусійними уявляються розуміння окремих понять, пов’язаних із складом АП та об’єктами IP-права. Запропоновано розглядати протокольну процедуру формування справи про адміністративне IP-правопорушення як сукупність адміністративно-деліктних та контрольно-наглядових IP-механізмів і дій, здійснюваних особами, уповноваженими законом складати протоколи про АП з метою забезпечення процесуальних підстав притягнення особи до адміністративної відповідальності та доказів, що мають значення для правильного вирішення справи. Виявлено, що поняття «матеріали про АП» не у повній мірі розкривається в Інструкції Мінекономіки, запропоновано враховувати зв’язок процедури складання протоколу про АП із процесом державного контролю, що здійснюється державним IP-інспектором. Акцентовано увагу на проблемному питанні припису Положення про IP-інспекторів, яким передбачено право державного IP-інспектора призначати експертизу вилучених продукції, до складу якої входять об’єкти IP-права та відповідних документів. Встановлено неузгодженість приписів IP-законодавства із положеннями процесуального та судово-експертного законодавства у випадку проведення судової IP-експертизи. Встановлено, що кількісний регламент адміністративно-деліктного IP-процесу обумовлений варіативністю співвідношення кількості АП та кількості осіб, відносно яких складено протокол. Систематизовано часовий регламент адміністративно-деліктного IP-процесу, який обумовлений встановленими строками щодо вид дій державного IP-інспектора. Визначено сукупність послідовних обов’язків державного інспектора з IP-питань на стадії після складення протоколу та зібрання додатків до нього. Робиться висновок, що окремі матеріали і документи про АП, які можуть додаватися до протоколу про АП, мають факультативний характер, тобто додаватися за наявності власне матеріалу, проведення відповідних дій, наслідком яких є певний документ, та/або наявності суб’єктів які можуть та бажають надати такі матеріали.
Проблеми встановлення підстав адміністративної відповідальності за порушення прав у сфері інтелектуальної власності
(Ужгородський національний університет, 2024) Кірін, Роман Станіславович; Петренко, Віталій Олександрович; Хоменко, Володимир
UKR: У статті розглядаються особливості встановлення підстав адміністративної відповідальності за адміністративні правопорушення в IP-сфері. З’ясовано, що при встановленні таких підстав важливою умовою є аспект їх пріоритету, первинності. Виявлено, що у нормативних підставах визначаються приписи нормативно-правового IP-акту, а також припис КУпАП, яким передбачено відповідальність незаконного використання об’єкта IP-права або інше умисне порушення прав на об’єкти IP-права, що охороняються законом. Систематизовано в актуальному стані нормативно-правові акти, відповідно до яких проводяться заходи державного IP-нагляду (контролю). Встановлено, що фактична підстава адміністративної відповідальності за порушення прав у IP-сфері обумовлена наявністю юридичного факту, фактичних обставин дійсності, з якими пов’язано настання наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення адміністративно-деліктних відносин щодо вчинення особою незаконного використання об’єкта IP-права або іншого умисного порушення прав на об’єкти IP-права, яке містить склад АП та за яке КУпАП передбачена адміністративна відповідальність. Підтверджено, що загальною кінцевою підставою адміністративної відповідальності за порушення прав у IP-сфері слід визнати юрисдикційну підставу. Акцентовано увагу на правомірності вважати обставиною, що виключає провадження в справі про IP-АП у разі отримання відповідним судом за місцем вчинення IP-АП справи про IP-АП, в якій наявний протокол про IP-АП складений особою, що не є державними інспекторами з IP-питань або особою, яка не уповноважена КУпАП на складання такого протоколу, а ст. 247 КУпАП доповнити відповідним пунктом. Робиться висновок про доцільність встановлення не лише загальних, зовнішніх підстав, але й внутрішніх підстав проведення кожної процесуальної стадії з урахуванням того, що деякі з них можуть мати як обов’язковий так і факультативний характер. Запропоновано розглядати систему підстав адміністративної відповідальності за порушення прав у IP-сфері у вигляді послідовної ланки дій «нормативна – фактична – процесуальна – юрисдикційна», результатом яких є відповідна сукупність підстав «норма – проступок – провадження – постанова».