Статті КМЕУіСГД (ДМетІ)

Permanent URI for this collectionhttps://crust.ust.edu.ua/handle/123456789/22104

ENG: Articles

Browse

Filter results by typing the first few letters
Now showing 1 - 1 of 1
  • Thumbnail Image
    Item type:Item,
    Автономність і залежність суб’єкта в біополітиці: від гувернаментальності до імперії
    (Дніпровський національний університет ім. Олеся Гончара, Дніпро, 2026) Палагута, Вадим Іванович; Білоус, Вікторія Олексіївна
    UKR: У статті досліджується парадокс сучасного суб’єкта, який, прагнучи автономності, функціонує в умовах множинних систем залежностей, сформованих у біополітичній реальності. Саме в сучасності, «одновимірна людина» існує в системах різноманітних залежностей біовлади, які її постійно контролюють та управляють її намірами, діями, поведінкою. Показано, що традиційні характеристики автономності – суверенність, внутрішня самодостатність і відносна незалежність – поступово трансформуються під впливом механізмів біовлади. Обґрунтовано, що збереження автономності можливе через практики «технологій себе», зокрема у фукіанському розумінні «турботи про себе», однак ці практики не набули широкого поширення. Натомість зростає залучення індивідів до тимчасових колективних спільнот, передусім цифрових, які частково послаблюють контроль неоліберальної біополітики, але водночас продукують нові форми залежності. Здійснено порівняльний аналіз ліберальної біополітики М. Фуко, що ґрунтується на принципі гувернаментальності держави, тобто на розумінні феномену правління як універсального принципу всіх і кожного; та створює простори автономії і неоліберальної біополітики Імперії та Множинності М. Хардта й А. Негрі, яка долає національні та державні кордони, виявляє суттєві дуалістичні внутрішні суперечності у формуванні автономності сучасного індивіда. Встановлено принципові протиріччя при формуванні колективного політичного суб’єкта в концепції Імперії М. Хардта і А. Негрі. Ці протиріччя надають змогу в подальшому краще оцінити вплив цифрових технологій на тимчасові громадські зібрання та мережеві спільноти, які, в свою чергу, формують цілу низку новітніх соціальних залежностей. Встановлено, що цифрові мережеві спільноти та тимчасові зібрання індивідів одночасно відкривають нові можливості для самореалізації та посилюють залежність, що створює ризик втрати автономності, притаманної модерному суспільству. Показано, що це супроводжується трансформацією самого розуміння автономності. Проаналізовано, що в модерному суспільстві біополітика органічно поєднувала дисциплінарні техніки з технологіями біополітики, які забезпечували гарантовану державою безпеку населенню. Це надавало деякі можливості для реалізації самостійних намірів та бажань в життєдіяльності індивідів. Зроблено висновок про зміну біополітичної стратегії формування суб’єктності в цифровому суспільстві та окреслено перспективу дослідження динаміки автономності й залежності в мікросоціальних утвореннях із зміщенням акценту від біополітики до психополітики. Саме ці нові форми соціальних спільнот, що характерні для цифрового суспільства, швидко створюють спонтанні зібрання індивідів та імматеріальні професійні колективи.