Автономність і залежність суб’єкта в біополітиці: від гувернаментальності до імперії

UKR: У статті досліджується парадокс сучасного суб’єкта, який, прагнучи автономності, функціонує в умовах множинних систем залежностей, сформованих у біополітичній реальності. Саме в сучасності, «одновимірна людина» існує в системах різноманітних залежностей біовлади, які її постійно контролюють та управляють її намірами, діями, поведінкою. Показано, що традиційні характеристики автономності – суверенність, внутрішня самодостатність і відносна незалежність – поступово трансформуються під впливом механізмів біовлади. Обґрунтовано, що збереження автономності можливе через практики «технологій себе», зокрема у фукіанському розумінні «турботи про себе», однак ці практики не набули широкого поширення. Натомість зростає залучення індивідів до тимчасових колективних спільнот, передусім цифрових, які частково послаблюють контроль неоліберальної біополітики, але водночас продукують нові форми залежності. Здійснено порівняльний аналіз ліберальної біополітики М. Фуко, що ґрунтується на принципі гувернаментальності держави, тобто на розумінні феномену правління як універсального принципу всіх і кожного; та створює простори автономії і неоліберальної біополітики Імперії та Множинності М. Хардта й А. Негрі, яка долає національні та державні кордони, виявляє суттєві дуалістичні внутрішні суперечності у формуванні автономності сучасного індивіда. Встановлено принципові протиріччя при формуванні колективного політичного суб’єкта в концепції Імперії М. Хардта і А. Негрі. Ці протиріччя надають змогу в подальшому краще оцінити вплив цифрових технологій на тимчасові громадські зібрання та мережеві спільноти, які, в свою чергу, формують цілу низку новітніх соціальних залежностей. Встановлено, що цифрові мережеві спільноти та тимчасові зібрання індивідів одночасно відкривають нові можливості для самореалізації та посилюють залежність, що створює ризик втрати автономності, притаманної модерному суспільству. Показано, що це супроводжується трансформацією самого розуміння автономності. Проаналізовано, що в модерному суспільстві біополітика органічно поєднувала дисциплінарні техніки з технологіями біополітики, які забезпечували гарантовану державою безпеку населенню. Це надавало деякі можливості для реалізації самостійних намірів та бажань в життєдіяльності індивідів. Зроблено висновок про зміну біополітичної стратегії формування суб’єктності в цифровому суспільстві та окреслено перспективу дослідження динаміки автономності й залежності в мікросоціальних утвореннях із зміщенням акценту від біополітики до психополітики. Саме ці нові форми соціальних спільнот, що характерні для цифрового суспільства, швидко створюють спонтанні зібрання індивідів та імматеріальні професійні колективи.

ENG: There exists a paradox of the modern subject, who strives to attain autonomy, yet invariably becomes entangled in various systems of dependency. Sovereignty, inner self-sufficiency, and relative independence from external circumstances – qualities that were historically inherent to the human being – are gradually disappearing as a result of total immersion in systems of dependency formed within biopolitical reality. It is precisely in modernity that the «one-dimensional man» exists within systems of diverse dependencies of biopower, which continuously monitor and govern his intentions, actions, and behavior. However, the possibilities for preserving individual autonomy nevertheless remain due to the existence of various contemporary technologies, for example, those oriented toward the Foucauldian «care of the self». At the same time, through the cultivation of these techniques of the self, the individual has every opportunity to independently construct their autonomy, endowing it with traits of originality and uniqueness. Unfortunately, individual «technologies of the self» as practices of autonomy do not currently receive widespread dissemination among broad strata of the population. At the same time, what is becoming widespread is the involvement of individuals in singular, temporary, collective communities, in particular digital networks, which to some extent make it possible to overcome the total control exercised by contemporary neoliberal biopolitics. Emphasis is placed on a comparative analysis of the liberal biopolitics of M. Foucault, who focused on the governmentality of the state, that is, on understanding the phenomenon of governance as a universal principle of all and of each. This created zones of autonomy. On the other hand, it is shown that the neoliberal biopolitics of Empire and Multitude by M. Hardt and A. Negri, which transcends national and state borders, reveals significant dualistic contradictions in the formation of the autonomy of the modern individual. At the same time, fundamental contradictions in the formation of the collective political subject within the concept of Empire by M. Hardt and A. Negri are also identified. These contradictions make it possible to better assess the impact of digital technologies on temporary public gatherings and network communities, which, in turn, form an entire range of new social dependencies. This vividly demonstrates the attempts of individuals, in order to preserve their autonomy, to seek out new, sometimes marginal social communities or micro-communities, which they can join as full-fledged participants. However, this gives rise to a real threat of the complete loss of individual autonomy that was still characteristic of modern society. It is established that this may lead to a transformation in the very understanding of autonomy characteristic of individuals in modern industrial society. It is analyzed that in modern society biopolitics organically combined disciplinary techniques with technologies of biopolitics, which ensured state-guaranteed security for the population. This provided certain opportunities for the realization of independent intentions and desires in the life activity of individuals. It is traced that in the contemporary digital network society, the biopolitical strategy of the formation of subjectivity is undergoing radical transformation, which significantly affects individual autonomy. Therefore, as a perspective for further research, it is meaningful to investigate the dynamic changes in autonomy and dependency of the individual within temporary microsocieties, where the emphasis shifts from biopolitics to psychopolitics. It is precisely these new forms of social communities, characteristic of digital society, that rapidly generate spontaneous gatherings of individuals and immaterial professional collectives.