Спортивний вісник Придніпров’я

Permanent URI for this communityhttps://crust.ust.edu.ua/handle/123456789/21023

ENG: Sportyvnyi Visnyk Prydniprovia

Browse

Now showing 1 - 3 of 3

Оздоровчо-рекреаційна рухова активність у сучасному суспільстві : сутність , функції та перспективи розвитку
(Придніпровська державна академія фізичної культури і спорту, УДУНТ, Дніпро, 2025) Ковтун, Алла Олександрівна
UKR : У сучасному суспільстві дедалі більшої актуальності набуває проблема збереження та зміцнення здоров’я населення, що пов’язано з поширенням гіпокінезії, високими темпами захворюваності та зниженням рівня фізичної підготовленості різних вікових груп. У цьому контексті особливого значення набуває оздоровчо-рекреаційна рухова активність, яка поєднує у собі оздоровчі, профілактичні та відновлювальні аспекти фізичної культури. Проте в міжнародній та вітчизняній науковій літературі простежується відсутність уніфікованої термінології, що ускладнює стандартизацію досліджень і практичне впровадження відповідних програм. Мета дослідження – теоретично обґрунтувати сутність та функції оздоровчо-рекреаційної рухової активності, а також визначити перспективи її розвитку в умовах сучасного суспільства. Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети використано комплекс наукових методів: теоретичний аналіз і узагальнення літературних джерел, порівняльний аналіз, систематизація та класифікація. Результати дослідження. Аналіз наукових джерел показав, що поняття «оздоровчо-рекреаційна рухова активність» інтегрує міжнародні концепції physical activity, leisure-time physical activity, recreational physical activity, health-enhancing physical activity та українські наукові підходи. Запропоновано узагальнююче визначення, яке трактується як специфічна форма рухової діяльності, що здійснюється у вільний час або в умовах організованих заходів, має оптимальні параметри обсягу та інтенсивності й спрямована на зміцнення фізичного і психічного здоров’я, профілактику захворювань та підвищення якості життя. Систематизовано функції оздоровчо-рекреаційної рухової активності, серед яких виділено: оздоровчу, відновлювальну, психогігієнічну, соціально-комунікативну, культурно-дозвіллєву та виховну. Перспективи розвитку цього феномена визначаються у площинах технологічної інноваційності, медико-реабілітаційної інтеграції, освітньо-виховних стратегій, соціальної інклюзивності, екологізації та глобальної політики громадського здоров’я. Висновки. Узагальнення наукових підходів дозволило сформулювати визначення оздоровчо-рекреаційної рухової активності та виокремити її функції як багатовимірного феномена, що поєднує біологічні, психоемоційні, соціальні та культурні аспекти. Подальші дослідження доцільно спрямувати на практичну інтеграцію оздоровчо-рекреаційної рухової активності в освітні програми, системи реабілітації, інклюзивні соціальні проєкти тощо.
Сприяння розвитку фізичної рекреації в Європейському Союзі
(Придніпровська державна академія фізичної культури і спорту, УДУНТ, Дніпро, 2025) Приходько, Володимир Васильович; Микитчик, Ольга Сергіївна; Ковтун, Алла Олександрівна; Решетилова, Валерія Миколаївна; Пісарькова, Олександра Романівна
UKR : Вступ. У сучасному європейському суспільстві, що стикається з численними викликами – від демографічних змін до зростання хронічних захворювань – питання підтримки здоров’я населення набуває особливої ваги. Одним із ключових напрямів збереження та зміцнення фізичного і психічного добробуту громадян є розвиток фізичної рекреації та регулярної фізичної активності. У країнах Європейського Союзу дедалі більше усвідомлюють, що здоров’я людини – це не лише індивідуальна справа, а й стратегічний ресурс держави. Тому формування культури активного способу життя, створення сприятливих умов для занять спортом і дозвіллям на відкритому повітрі стає пріоритетним завданням як на державному, так і на муніципальному рівнях. Мета дослідження – аналіз досвіду країн Європейського Союзу щодо політики сприяння розвитку фізичної активності та рекреації та його запровадження в Україні. Матеріали і методи дослідження. Дослідження проводилось у Навчально-науковому інституті «Придніпровська державна академія фізичної культури і спорту» Українського державного університету науки і технологій. Використані загальнонаукові принципи та методи: аналітичний, аналізу, синтезу, узагальнення та індукції, порівняльний, статистичний та ін. Результати. Фізична активність є одним із найдієвіших способів профілактики хронічних неінфекційних захворювань. Вона знижує ризик серцево-судинних патологій, діабету, ожиріння, остеопорозу та навіть деяких форм онкології. У багатьох країнах ЄС витрати на лікування таких захворювань щороку зростають. Тому акцент на попередження, а не лікування, стає не лише медичною, а й економічною необхідністю. Дані про залучення до спорту та фізичної активності країнами-членами ЄС показали, що 45% європейців (≥15 років) повідомили, що вони ніколи не займалися спортом – це зростання з 39% у 2009 році. Ще 31% повідомили, що вони ніколи не займалися іншою фізичною активністю (тобто, рекреаційною або не пов’язаною зі спортом фізичною активністю). Дані, однак, неоднорідні між країнами; 12 країн ЄС, схоже, знаходяться на шляху (з високою впевненістю) до скорочення недостатнього рівня фізичної активності до 2030 року, що вказує на те, що інвестиції в політику заохочення фізичної активності можуть бути ефективними. Висновки. ЄС демонструє системний, мультисекторальний підхід до стимулювання фізичної активності: не лише підіймаючи обізнаність, а й спрощуючи доступ до неї в середовищі людини. У той же час, важкість конвертації політик у реальну зміну поведінки залишається викликом. Україні доцільно перейняти найкращий досвід, адаптувати до місцевих умов і налаштувати механізми моніторингу та фінансування. Розвиток фізичної рекреації та фізичної активності – це не просто питання дозвілля, а стратегічно важлива складова політики охорони здоров’я, соціальної згуртованості та сталого розвитку країн Європейського Союзу. Створення умов для активного способу життя має стати пріоритетом на рівні освіти, урбаністики, транспорту, медицини й культури. Такий підхід не лише зміцнить здоров’я націй, а й сформує нову європейську свідомість – свідомість активного, відповідального та гармонійного громадянина.
Сучасні засоби та методи фізичного виховання дітей молодшого шкільного віку з розладами аутистичного спектра
(Придніпровська державна академія фізичної культури і спорту, УДУНТ, Дніпро, 2025) Ковтун, Алла Олександрівна; Дем’янов, Віталій Володимирович
UKR: За останній час кількість дітей з розладами аутистичного спектра значно зросла. Проблема навчання та виховання дітей молодшого шкільного віку з аутизмом є актуальною, оскільки молодший шкільний вік характеризується прискореними морфофункціональними перетвореннями в організмі дитини та створенням передумов для навчання в школі. Реалізація цих процесів у дітей з аутизмом ускладнюється порушеннями психічної та рухової сфери. Дослідженнями багатьох фахівців доведено, що необхідний рі-вень розвитку моторики забезпечується в процесі занять з фізичного виховання. Науковці зазначають, що фізичне виховання дітей з розладами аутистичного спектра потребує комплексного підходу та охоплює психологічні, педагогічні та корекційні заходи. Фізкультурно-оздоровча робота з аутистичними дітьми повинна гармонійно поєднувати інтелектуальне та фізичне виховання. Проте сьогодні недостатньо досліджень, в яких виявляються ефективні засоби та методи адаптивного фізичного виховання аутистичних дітей з урахуванням їхніх індивідуальних особливостей для розвитку творчої активності, формування пізнавальної сфери, покращення загального психофізичного стану при аутизмі