Кафедра економіки та права (ЕП)

Permanent URI for this communityhttps://crust.ust.edu.ua/handle/123456789/20513

ENG: Department of Entrepreneurship, Organization of Production and Theoretical and Applied Economics

Browse

Now showing 1 - 1 of 1

Адаптивна ефективність інституційного середовища та її крітеріальні орієнтири
(Наукові перспективи, 2025) Федорова, Наталія Евгенівна
UKR: У статті обґрунтовано необхідність переосмислення підходів до оцінювання інституційної спроможності ефективно реагувати на виклики, зумовлені проривною технологічною динамікою Індустрії 4.0. Наголошено, що масштаб і темп трансформацій дедалі більше виявляють інерційний характер інституційного середовища, сприяючи накопиченню дис функцій і загостренню супровідних ризиків. У такому контексті інститути перестають виконувати роль пасивного тла для регуляторних процесів і натомість починають активно впливати на напрями та глибину технологічних зрушень. У дослідженні стверджується, що ключовим аналітичним завданням виступає не опис адаптації інститутів, а виокремлення чітко визначених критеріїв, які дають змогу операціоналізувати адаптивну ефективність через вимірювані параметри.У роботі систематизовано підходи до визначення таких критеріїв на основі класичних і сучасних досліджень, зокрема праць Д. Норта, Ф. Фукуями, Д. Родріка, Е. Остром, О. Вільямсона, Ч. Едквіста, П. Сенге, Дж. Марча та інших, а також звітів ОЕСР, Світового банку та інших міжнародних організацій. На основі цієї теоретичної бази виявлено 22 критерії адаптивної ефективності, згруповані в п’ять аналітичних кластерів: (1) чутливість політики й регуляторна пластичність; (2) інституційна взаємодія та якість регуляторного середовища; (3) фінансова й економічна гнучкість; (4) готовність до змін і культура безперервного навчання; (5) стійкість до зовнішніх шоків і механізми управління ризиками.Особливу увагу приділено таким критеріям, як наявність механізмів регу-лярного оновлення регулювання, інституційна інклюзивність, узгодження стимулів, прозорість у процесі ухвалення рішень, системи зворотного зв’язку, ризик-орієнтоване регулювання та інституційна пам’ять. Показано, що в сучасному академічному дискурсі адаптивна ефективність дедалі частіше трактується не як абстрактна характеристика, а як результат функціональної конфігурації інститутів, здатних забезпечити динамічну рівновагу між стабільністю та гнучкістю в умовах невизначеності. Систематизація критеріїв розглядається як необхідна передумова побудови інструментальної моделі діагностики інституційної дієздатності. Така модель може бути застосована для виявлення вузьких місць, оцінки контекстуальних обмежень, калібрування політик і стратегічного планування адаптаційних реформ. У підсумку такий підхід формує підґрунтя для кількісного оцінювання адаптивної ефективності та розроблення інтегрального індексу, щоуможливлює порівняльний аналіз і обґрунтоване проєктування політики в умовах технологічної нестабільності.