Факультет фізичного виховання

Permanent URI for this communityhttps://crust.ust.edu.ua/handle/123456789/20582

Faculty of Physical Education

Browse

Now showing 1 - 1 of 1

Особливості інституціоналізації теорії фізичної рекреації
(Придніпровська державна академія фізичної культури і спорту, УДУНТ, Дніпро, 2025) Сергеєв, Сергій Юрійович
UKR : У сучасних умовах зростаючого рівня урбанізації, гіподинамії, психоемоційного напруження та несприятливих соціально-економічних факторів, проблема збереження та зміцнення здоров’я населення набуває особливої ваги. У зв’язку з цим посилюється увага науковців, освітян та фахівців практичної сфери до фізичної рекреації як одного з ключових інструментів забезпечення повноцінного відновлення функціонального стану людини, профілактики захворювань і підвищення якості життя. Теорія фізичної рекреації охоплює комплекс знань, що стосуються організації оздоровчої рухової активності у вільний від професійної діяльності час. Її дослідження є актуальним у контексті погіршення показників фізичного та психічного здоров’я населення, що підтверджується численними статистичними даними міжнародних і національних організацій. Зокрема, за даними ВООЗ, недостатня фізична активність входить до переліку основних факторів ризику смертності в усьому світі. Мета дослідження – вивчення генези та особливостей інституціоналізації теорії фізичної рекреації. Матеріали і методи дослідження. Дослідження проводилось у Придніпровській державній академії фізичної культури і спорту. Використані загальнонаукові методи: загальнофілософський (аналізу, синтезу, індукції, дедукції, аналітичний методи); конкретнонаукові принципи (об’єктивності, сутнісного аналізу), термінологічний та хронологічний методологічні підходи. Результати. У середині ХХ ст. починаються активні наукові розробки рекреаційної проблематики, з’являються численні науково-дослідні інститути та організації у різних країнах світу: Національна асоціація рекреації у США, Фонд парків і рекреації в Японії, Міжнародна асоціація з питань розвитку сфери дозвілля, Німецьке товариство з проблем дозвілля, Італійська культурно-дозвіллєва організація та Національний інститут громадської рекреації, Інститут управління у галузі дозвілля та розваг у Великобританії та ін. Головним завданням таких організацій є вивчення дозвіллєвої та рекреаційної проблематики. Цей період можна визначити як інституціалізацію фізичної рекреації, тому що унаслідок збільшення уваги з боку держав та урядових органів до проблем її функціонування у конституціях більшості країн Західної Європи, які були прийняті після 1970-х років, декларується право громадян на заняття спортивно-рекреаційною діяльністю, створюються стратегії та програми як державного, так і муніципального рівня. Висновки. Можна говорити про кілька підходів до визначення сутності фізичної рекреації: інституційний, системний, соціально-гуманітарний, діяльнісний підхід, який фіксується на розгляді фізичної рекреації як складової більш широкого соціального явища – дозвілля. Найбільші дослідження рекреації та дозвілля проводяться на американському контингенті, у країнах Південно-Східної Азії – Республіка Корея, Японія Нова Зеландія. Серед Європейських країн – Франція, Німеччина, Польща, Іспанія, Чехія та ін. Теоретичне осмислення фізичної рекреації є необхідною передумовою для її подальшої інтеграції в систему освіти, охорони здоров’я, соціальної політики та національної безпеки. Це зумовлює потребу у поглибленому науковому аналізі, оновленні парадигми рекреаційної діяльності, розробці інноваційних моделей її реалізації в умовах сучасних трансформаційних процесів.