Особливості інституціоналізації теорії фізичної рекреації

UKR : У сучасних умовах зростаючого рівня урбанізації, гіподинамії, психоемоційного напруження та несприятливих соціально-економічних факторів, проблема збереження та зміцнення здоров’я населення набуває особливої ваги. У зв’язку з цим посилюється увага науковців, освітян та фахівців практичної сфери до фізичної рекреації як одного з ключових інструментів забезпечення повноцінного відновлення функціонального стану людини, профілактики захворювань і підвищення якості життя. Теорія фізичної рекреації охоплює комплекс знань, що стосуються організації оздоровчої рухової активності у вільний від професійної діяльності час. Її дослідження є актуальним у контексті погіршення показників фізичного та психічного здоров’я населення, що підтверджується численними статистичними даними міжнародних і національних організацій. Зокрема, за даними ВООЗ, недостатня фізична активність входить до переліку основних факторів ризику смертності в усьому світі. Мета дослідження – вивчення генези та особливостей інституціоналізації теорії фізичної рекреації. Матеріали і методи дослідження. Дослідження проводилось у Придніпровській державній академії фізичної культури і спорту. Використані загальнонаукові методи: загальнофілософський (аналізу, синтезу, індукції, дедукції, аналітичний методи); конкретнонаукові принципи (об’єктивності, сутнісного аналізу), термінологічний та хронологічний методологічні підходи. Результати. У середині ХХ ст. починаються активні наукові розробки рекреаційної проблематики, з’являються численні науково-дослідні інститути та організації у різних країнах світу: Національна асоціація рекреації у США, Фонд парків і рекреації в Японії, Міжнародна асоціація з питань розвитку сфери дозвілля, Німецьке товариство з проблем дозвілля, Італійська культурно-дозвіллєва організація та Національний інститут громадської рекреації, Інститут управління у галузі дозвілля та розваг у Великобританії та ін. Головним завданням таких організацій є вивчення дозвіллєвої та рекреаційної проблематики. Цей період можна визначити як інституціалізацію фізичної рекреації, тому що унаслідок збільшення уваги з боку держав та урядових органів до проблем її функціонування у конституціях більшості країн Західної Європи, які були прийняті після 1970-х років, декларується право громадян на заняття спортивно-рекреаційною діяльністю, створюються стратегії та програми як державного, так і муніципального рівня. Висновки. Можна говорити про кілька підходів до визначення сутності фізичної рекреації: інституційний, системний, соціально-гуманітарний, діяльнісний підхід, який фіксується на розгляді фізичної рекреації як складової більш широкого соціального явища – дозвілля. Найбільші дослідження рекреації та дозвілля проводяться на американському контингенті, у країнах Південно-Східної Азії – Республіка Корея, Японія Нова Зеландія. Серед Європейських країн – Франція, Німеччина, Польща, Іспанія, Чехія та ін. Теоретичне осмислення фізичної рекреації є необхідною передумовою для її подальшої інтеграції в систему освіти, охорони здоров’я, соціальної політики та національної безпеки. Це зумовлює потребу у поглибленому науковому аналізі, оновленні парадигми рекреаційної діяльності, розробці інноваційних моделей її реалізації в умовах сучасних трансформаційних процесів.

ENG : In modern conditions of increasing urbanization, physical inactivity, psycho-emotional stress and adverse socio-economic factors, the problem of preserving and strengthening the health of the population is gaining particular importance. In this regard, the attention of scientists, educators and practical specialists to physical recreation as one of the key tools for ensuring the full restoration of a person’s functional state, disease prevention and improvement of the quality of life is increasing. The theory of physical recreation encompasses a complex of knowledge related to the organization of health-improving physical activity in free time from professional activities. Its research is relevant in the context of the deterioration of physical and mental health indicators of the population, which is confirmed by numerous statistical data from international and national organizations. In particular, according to WHO, insufficient physical activity is included in the list of the main risk factors for mortality worldwide. The purpose of the study is to study the genesis and features of the institutionalization of the theory of physical recreation. Material and methods of the study. The study was conducted at the Educational and Scientific Institute «Prydniprovsk State Academy of Physical Culture and Sport» of the Ukrainian State University of Science and Technologies. General scientific methods were used: general philosophical (analysis, synthesis, induction, deduction, analytical methods); specific scientific principles (objectivity, essential analysis), terminological and chronological methodological approaches. Results. In the middle of the 20th century. active scientific developments in recreational issues begin, numerous research institutes and organizations appear in different countries of the world: the National Recreation Association in the USA, the Parks and Recreation Fund in Japan, the International Association for the Development of the Leisure Sector, the German Society for Leisure Problems, the Italian Cultural and Leisure Organization and the National Institute of Public Recreation, the Institute of Management in the Field of Leisure and Entertainment in the UK, etc. The main task of such organizations is the study of leisure and recreational issues. This period can be defined as the institutionalization of physical recreation, because as a result of increased attention from states and government bodies to the problems of its functioning, the constitutions of most Western European countries, which were adopted after the 1970s, declare the right of citizens to engage in sports and recreational activities, and create strategies and programs at both the state and municipal levels. Conclusions. We can talk about several approaches to determining the essence of physical recreation: institutional, systemic, socio-humanitarian, activity approach, which is fixed on the consideration of physical recreation as a component of a broader social phenomenon – leisure. The largest studies of recreation and leisure are conducted in the American contingent, in the countries of Southeast Asia – the Republic of Korea, Japan, New Zealand. Among European countries – France, Germany, Poland, Spain, the Czech Republic, etc. Theoretical understanding of physical recreation is a necessary prerequisite for its further integration into the system of education, health care, social policy and national security. This necessitates the need for in-depth scientific analysis, updating the paradigm of recreational activities, and developing innovative models for its implementation in the context of modern transformation processes.