Трагічні наративи та ірраціоналістичні настрої в інтерпретаціях літераторів «метафізичної школи» й поетів німецького бароко

Loading...
Thumbnail Image
Date
2019
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського, Київ
Abstract
UK: Статтю присвячено дослідженню риторичних аспектів зображення трагічних та ірраціоналістичних мотивів у поезіях англійських метафізиків і німецьких барокових авторів. Історичні події всеєвропейського масштабу в XVII ст. зумовили звернення тогочасних митців до трагічних наративних стратегій і провокували ірраціоналістичне бачення світу. Тридцятирічна війна в Німеччині, громадянські смути в Англії, зокрема, стали каталізатором небувалого розквіту поетичної думки як на континенті, так і на Британських островах. Хаос світу визначав призначення людини, доля якої трагічна, бо вона сама – втілення мінливості світу й буття, повного скорботи й страждань, що унеможливлювало будь-які людські намагання. Стаття, яка є частиною масштабного дослідження з вивчення англійської метафізичної поезії в широкому контексті поетико-риторичної єдності західноєвропейського бароко, має на меті продемонструвати риторичні стратегії для зображення трагічно-ірраціоналістичного світовідчуття у творах вищеназваних митців. При цьому, очевидно, їх бентежать навіть не фізичне знесилення, біль і муки, а передусім внутрішній неспокій, утрата «скарбів душі», безбожність земного світу. Несталість людського буття, повна втрата зв’язку з Абсолютом, безвихідь наклали глибокий відбиток на творчість цілого покоління барокових письменників. Їхня звичка скрізь шукати таємні знаки долі, приховане в очевидному засвідчує глибоку духовну кризу, розгубленість і безрадісність людського існування в жорстокому світі, де кожен день несе смерть, безнадійність, невизначеність. Примітно, що саме з тих часів письменники все частіше стали використовувати криваві протистояння XVII ст. як метафору жахіть війни та загалом як метафору глобальної кризи свідомості, що спіткала людство під час переходу від Середньовіччя до Нового часу. Наративні стратегії, до яких удаються поети тогочасся, зображуючи свій час протиприродним, алогічним, увиразнюють ту глибину авторської думки, яка характеризується неприборканим бажанням гармонізації навколишньої дійсності, прагненням до єднання з Абсолютом.
RU: Статья посвящена исследованию риторических аспектов изображения трагических и иррационалис- политических мотивов в поэзии английских метафизиков и немецких барочных авторов. Исторические события всеевропейского масштаба в XVII в. обусловили обращение тогдашних художников к трагическим нарративных стратегий и провоцировали иррационалистичное видение мира. Тридцатилетняя война в Германии, гражданские смуты в Англии, в частности, стали катализатором небывалого расцвета поэтической мысли как на континенте, так и на Британских островах. Хаос мира определял назначение человека, судьба которого трагична, потому что она сама - воплощение изменчивости мира и бытия, полного скорби и страданий, что делало невозможным любые человеческие попытки. Статья, которая является частью масштабного исследования по изучению английской метафизической поэзии в широком контексте поэтико-риторической единства западноевропейского барокко, имеет целью продемонстрировать риторические стратегии для изображения трагически иррационалисческого мироощущения в произведениях вышеназванных художников. При этом, очевидно, их смущают даже не физическое изнеможение, боль и муки, а прежде всего внутреннее беспокойство, потеря «сокровищ души», нечестие земного мира. Непостоянство человеческого бытия, полная потеря связи с Абсолютом, тупик наложили глубокий отпечаток на творчество целого поколения барочных писателей. Их привычка везде искать тайные знаки судьбы, скрытое в очевидном свидетельствует глубокий кризис, растерянность и безрадостность человеческого существования в жестоком мире, где каждый день несет смерть, безнадежность, неопределенность. Примечательно, что именно с тех времен писатели все чаще стали использовать кровавые протистояння XVII в. как метафору ужасов войны и вообще как метафору глобального кризиса сознания, постигшей человечество при переходе от Средневековья к Новому времени. Нарративные стратегии, к которым прибегают поэты того времени, изображая свое время противоестественным, алогичным, подчеркивают ту глубину авторской мысли, которая характеризуется неукротимым желанием гармонизации окружающей действительности, стремлением к единению с Абсолютом.
EN: The paper is devoted to the study of rhetorical aspects of reflecting tragic and irrational tones in the poetry of the English Metaphysicals and German Baroque poets. Historical background in Europe in the 17th century led the authors of that time to the tragic narrative strategies and provoked an irrational vision of the world. The Thirty Years’ War and the English Civil War were the catalysts for the unprecedented flowering of poetic thought both on the continent and within the British Isles. The chaos of the world defined the human destiny; the fate was tragic; the world was full of sorrow and misery, which prevented any human endeavor. The paper, which is part of a study on English metaphysical poetry in the context of the poetic-rhetorical unity of Western European Baroque, aims to demonstrate rhetorical strategies for reflecting the tragic and irrational attitude in the works of the aforementioned poets. At the same time they were not worried about physical exhaustion, pain and agony, but they were discomposed about inner anxiety, the loss of spiritual wealth, and ungodliness of this world. The instability of human existence, total loss of relations with the Absolute deeply affected the oeuvres of the generation of Baroque writers. Their attempts to finding mysterious signs of fate everywhere, the hidden in the obvious, demonstrated the crisis of conscience, confusion and somberness of human existence in the world, where a day brings death, hopelessness, and ambiguity. It is noteworthy that the writers thereafter increasingly began to use the bloody confrontations of the 17th century as a metaphor for the horrors of war, and as a metaphor for the global crisis of conscience befallen the humans under conditions of the transition from the Middle Ages to the Modern Age. The narrative strategies expressed the depth of the author’s thought which was characterized by a fierce desire for the harmonization of the surrounding reality, the desire for reunion with the Absolute.
Description
A. Безруков: ORCID 0000-0001-5084-6969
Keywords
метафізики, бароко, ірраціоналізм, трагічні настрої, поезія, наратив, дуалізм, Бог, риторика, метафизики, иррационализм, трагические настроения, поэзия, нарратив, дуализм, metaphysicals, Baroque, irrationalism, tragic tones, poetry, narrative, dualism, God, rhetoric, КФП
Citation
Безруков А. В. Трагічні наративи та ірраціоналістичні настрої в інтерпретаціях літераторів «метафізичної школи» й поетів німецького бароко. Вчені записки Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського. Серія «Філологія. Соціальні комунікації». 2019. Т. 30 (69), № 3,ч. 2. С. 128–134. DOI: https://doi.org/10.32838/2663-6069/2019.3-2/24.