Філософський портрет феномену «надія» в поглядах Г. Марселя
Loading...
Date
2023
Authors
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
Видавничий дім «Гельветика», Одеса
Abstract
UKR: В статті піднімається питання світоглядних позицій французького мислителя Г. Марселя на проблему феномену надії, як складової ціннісного світу людини. Філософ розкриває основні екзистенційні аспекти зародження та причини буття надії в свідомості індивіда та суспільства. Здійснюється спроба визначити онто-гносеологічний та культурно-аксіологічний статус феномена надії в творчому спадку Г. Марселя. Окреслюється горизонт проблемного поля метафізичного виміру надії як сили, акту, життєвої снаги, цінності, прагнення, віри та оптимізму. Розкривається іманентна природа феномену як антропологічного принципу буття власного «Я» та «Я-іншого» у поглядах французького дослідника. Фокусування уваги на проблемі як цінності, що здатна поставати одразу у двох іпостасях – як виклик самого життя та як відповідь на виклики в житті індивіда. Підкреслюється фундаментальна риса феномену надії – її трансцендентна утаємниченість, як елементу духовного життя. Досліджується проблема інваріантності епістеміологічної транскрипції та методологічного виміру феномену надії в працях Г. Марселя. Розмежування понять «оптимізм» та «надія, як життєва снага» відбувається на підставі проголошення «оптимізму» штучним та сурогатним способом замінити істині сподівання людини. Наголошується на приматі етико-соціального забарвлення філософського портрету феномену надії в картині світу Г. Марселя. Підкреслюється стриманість та обережність французького філософа при спробах здійснити теологічний зріз «надії». Показаний конструктивний намір екзистенційного мислителя підсвітити тему ірраціональної природи феномену надії та її вплив на внутрішній та зовнішній світ особистості. Здійснені спроби Г. Марселя сформувати та описати характер взаємодії феномену надії з супутніми елементами екзистенційного простору людини – віри, любові, оптимізму. Конструювання на підставі описів моделей їх взаємодії антагоністичного напруження у парі – «надія» та «відчай», як «антинадія». Розкривається бажання Г. Марселя підкреслити культурно-гуманістичне значення феномену надії в системі ціннісних орієнтацій індивіда. Фокусується увага мислителя на небезпеці та неприпустимості раціоналізації та грубої натуралізації «надії» в філософському її вимірі суб’єктом пізнання.
ENG: The article raises the issue of the French thinker G. Marcel's worldview on the problem of the phenomenon of hope as a component of the human value world. The philosopher reveals the main existential aspects of the origin and reasons for the existence of hope in the minds of individuals and society. An attempt is made to define the onto-epistemological and cultural-axiological status of the phenomenon of hope in the creative heritage of G. Marcel. The horizon of the problematic field of the metaphysical dimension of hope as a force, act, vitality, value, aspiration, faith and optimism is outlined. The author reveals the immanent nature of the phenomenon as an anthropological principle of the existence of the self and the other in the views of the French researcher. The article focuses on the problem as a value that can appear in two hypostases at once - as a challenge to life itself and as a response to challenges in the life of an individual. The author emphasises the fundamental feature of the phenomenon of hope - its transcendental mystery as an element of spiritual life. The problem of invariance of the epistemological transcription and methodological dimension of the phenomenon of hope in the works of G. Marcel is studied. The distinction between the concepts of "optimism" and "hope as a vital power" is made on the basis of the proclamation of "optimism" as an artificial and surrogate way to replace the true human hope. The primacy of ethical and social colouring of the philosophical portrait of the phenomenon of hope in the world view of G. Marcel is emphasised. The restraint and caution of the French philosopher when trying to make a theological cut of "hope" is emphasised. The constructive intention of the existential thinker to highlight the topic of the irrational nature of the phenomenon of hope and its impact on the inner and outer world of the individual is shown. G.Marcel's attempts to formulate and describe the nature of the interaction of the phenomenon of hope with the accompanying elements of the human existential space - faith, love, optimism - are made. Based on the descriptions of the models of their interaction, the author constructs an antagonistic tension in a pair - "hope" and "despair" as "anti-hope". The author reveals the desire of G. Marcel to emphasise the cultural and humanistic significance of the phenomenon of hope in the system of value orientations of an individual. The attention of the thinker is focused on the danger and inadmissibility of rationalisation and rough naturalisation of "hope" in its philosophical dimension by the subject of cognition.
ENG: The article raises the issue of the French thinker G. Marcel's worldview on the problem of the phenomenon of hope as a component of the human value world. The philosopher reveals the main existential aspects of the origin and reasons for the existence of hope in the minds of individuals and society. An attempt is made to define the onto-epistemological and cultural-axiological status of the phenomenon of hope in the creative heritage of G. Marcel. The horizon of the problematic field of the metaphysical dimension of hope as a force, act, vitality, value, aspiration, faith and optimism is outlined. The author reveals the immanent nature of the phenomenon as an anthropological principle of the existence of the self and the other in the views of the French researcher. The article focuses on the problem as a value that can appear in two hypostases at once - as a challenge to life itself and as a response to challenges in the life of an individual. The author emphasises the fundamental feature of the phenomenon of hope - its transcendental mystery as an element of spiritual life. The problem of invariance of the epistemological transcription and methodological dimension of the phenomenon of hope in the works of G. Marcel is studied. The distinction between the concepts of "optimism" and "hope as a vital power" is made on the basis of the proclamation of "optimism" as an artificial and surrogate way to replace the true human hope. The primacy of ethical and social colouring of the philosophical portrait of the phenomenon of hope in the world view of G. Marcel is emphasised. The restraint and caution of the French philosopher when trying to make a theological cut of "hope" is emphasised. The constructive intention of the existential thinker to highlight the topic of the irrational nature of the phenomenon of hope and its impact on the inner and outer world of the individual is shown. G.Marcel's attempts to formulate and describe the nature of the interaction of the phenomenon of hope with the accompanying elements of the human existential space - faith, love, optimism - are made. Based on the descriptions of the models of their interaction, the author constructs an antagonistic tension in a pair - "hope" and "despair" as "anti-hope". The author reveals the desire of G. Marcel to emphasise the cultural and humanistic significance of the phenomenon of hope in the system of value orientations of an individual. The attention of the thinker is focused on the danger and inadmissibility of rationalisation and rough naturalisation of "hope" in its philosophical dimension by the subject of cognition.
Description
Т. Борисова: ORCID 0000-0002-0122-743Х
Keywords
надія, таємниця, оптимізм, віра, відчай, сила, цінність, hope, mystery, optimism, faith, despair, strength, value, КМЕіСГД
Citation
Борисова Т. В. Філософський портрет феномену «надія» в поглядах Г. Марселя. Актуальні проблеми філософії та соціології. 2023. № 41. С. 9–14. DOI: https://doi.org/10.32782/apfs.v041.2023.2.