Рівень прояву функціональних можливостей важкоатлеток на етапах багаторічної підготовки під впливом занять важкою атлетикою за програмою ДЮСШ

UKR: Мета дослідження полягає у визначенні змін показників функціонального стану серцево-судинної та дихальної систем важкоатлеток віком 12–20 років під впливом систематичних занять за класичною програмою дитячо-юнацької спортивної школи. У дослідженні взяли участь 64 спортсменки першої групи вагових категорій (до 53 кг), які протягом чотирьох етапів багаторічної підготовки (від початкового етапу до етапу підготовки до вищих досягнень) проходили навчально-тренувальний процес у дитячо-юнацьких спортивних школах Харкова та Ромен. Для оцінювання функціональних можливостей застосовано такі маркери, як: частота серцевих скорочень у спокої, артеріальний тиск (систолічний і діастолічний), життєва ємність легень (ЖЄЛ), проби Штанге й Генчі. Тестування проводили наприкінці кожного етапу; результати опрацьовано методами математичної статистики із застосуванням критерію Стьюдента. Результати засвідчили виражену позитивну динаміку. Частота серцевих скорочень у спокої знизилась від 85,1 ± 3,2 уд.·хв⁻¹ до 68,5 ± 3,1 уд.·хв⁻¹ (t1, 4 = 3,73; p < 0,001). Артеріальний тиск підвищився в межах тренувальної норми: САТ – 110,0 ± 2,4 – 124,1 ± 2,9 мм рт. ст.; ДАТ – 67,4 ± 2,6 – 80,8 ± 2,4 мм рт. ст. (t1, 4 = 3,75 та 3,79; p < 0,001). Гіпоксична стійкість зросла: Штанге – 35,4 ± 2,6 – 55,9 ± 2,3 с (t1, 4 = 5,91; p < 0,001), Генчі – 37,5 ± 3,1 – 56,1 ± 2,7 с (t1, 4 = 4,52; p < 0,001). Життєва ємність легень збільшилась із 2,13 ± 0,08 до 3,30 ± 0,10 л (t1, 4 = 9,06; p < 0,001). Сукупність змін відображає «економізацію» серцевої діяльності, посилення дихальної витривалості та розширення функціональних резервів. Найбільші відмінності зафіксовано між 12- та 20-річними групами, між суміжними етапами зрушення були помірними або вибірковими. Отримані дані підтверджують ефективність класичної програми тренувань дитячо-юнацької спортивної школи, що передбачає поступове збільшення обсягів та інтенсивності навантажень і поєднання розвитку сили, швидкості, координації та спеціальної витривалості. Динаміка змін не виходила за межі допустимих фізіологічних варіацій, що свідчить про безпечність програми для юних спортсменок та її відповідність завданням етапної підготовки. Виявлені закономірності узгоджуються із сучасними даними та створюють підґрунтя для індивідуалізації тренувального процесу на основі регулярного моніторингу частоти серцевих скорочень, артеріального тиску, життєвої ємності легень і показників гіпоксичної стійкості з урахуванням віку, стажу й морфологічних особливостей. Перспективи подальших робіт: вивчення зв’язку між функціональними маркерами й ефективністю змагальної техніки, інтеграція фаз ОМЦ і соматотипу в моделі планування навантаження.

ENG: The study aimed to determine changes in indicators of the cardiovascular and respiratory functional status of female weightlifters aged 12–20 years under the influence of systematic training according to the classical programme implemented in youth sports schools (DUSSh). The sample comprised 64 athletes in the first body-mass group (<53 kg) who underwent four stages of long-term preparation (from the initial stage to the stage of preparation for higher achievements) while training in DUSSh in Kharkiv and Romny. Functional capacity was assessed using resting heart rate (HR), arterial blood pressure (systolic/diastolic), vital capacity (VC), and the Stange and Genchi breath-hold tests. Testing was conducted at the end of each stage; results were processed using mathematical statistics with Student’s t-test. The findings demonstrated a pronounced positive trend. Resting HR decreased from 85,1 ± 3,2 to 68,5 ± 3,1 beats·min⁻¹ (t1, 4 = 3,73; p < 0,001). Blood pressure increased within training-norm ranges: SBP 110,0 ± 2,4 – 124,1 ± 2,9 mm Hg; DBP 67,4 ± 2,6 – 80,8 ± 2,4 mm Hg (t1, 4 = 3,75–3,79; p < 0,001). Hypoxic tolerance improved: Stange 35,4 ± 2,6 – 55,9 ± 2,3 s (t1, 4 = 4,52; p < 0,001). Genchi 37,5 ± 3,1 – 56,1 ± 2,7 s (t1, 4 = 4,52; p < 0,001). VC increased from 2,13 ± 0,08 to 3,30 ± 0,10 L (t1, 4 = 9,06; p < 0,001). Altogether, these changes reflect an “economisation” of cardiac function, enhanced respiratory endurance, and expanded functional reserves. The largest between-group differences were observed between the 12- and 20-year cohorts, whereas shifts between adjacent stages were moderate or selective. The results confirm the effectiveness of the classical DUSSh training programme, which provides gradual increases in training volume and intensity and combines the development of strength, speed, coordination, and specific endurance. The dynamics remained within acceptable physiological variation, indicating the programme’s safety for youth athletes and its alignment with staged preparation goals. The patterns identified are consistent with current evidence and provide a basis for individualizing training through regular monitoring of HR, blood pressure, VC, and hypoxic-tolerance indices, considering age, training experience, and morphological characteristics. Future work should examine relationships between functional markers and competitive technique efficiency and integrate ovarian–menstrual cycle (OMC) phases and somatotype into load-planning models.