Суб’єктна межа антропоморфності роботів
Loading...
Date
2023
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара, Дніпро, Україна
Abstract
UKR: Мета. Обґрунтувати одну з можливих меж антропоморфності у створенні людиноподібних роботів. Актуальність. Виявлення потенційних протиріч у розвитку робототехніки та уточнення загроз, які можуть нести. Формування уявлень про міру антропоморфності роботів, коли вони зможуть заміщати людину у соціумі. Результати. Уявлення про роботи та ШІ, як про інструменти, засноване на інструментальному розумінні техніки взагалі, а також на осмислення роботів як виконавців. Опонують такому підходу переважно філософські та художні точки зору, які часто профанують проблему або розглядають її як віддалену перспективу. Робота, в процесі його наближення до людини (тобто створення повної біологічної та психічної копії людини штучного походження), необхідно розглядати як об’єкт, який набуває якостей суб’єкта. Якщо робот залишається об’єктом, то асимптотичне наближення до антропоморфності перетворює його на «ляльку», на маріонетку, тому що свобода вибору несумісна зі статусом об’єкта. Якщо робот набуває суб’єктності, то для конкуренції з іншими техногенними суб’єктами, йому необхідно усунути обмеження людської форми. Якщо такий суб’єкт якимось чином зберігає контроль над антропоморфною машиною, то для нього це не вмістилище свідомості, а лише інструмент для впливу на специфічне середовище, створене для людини, а також для соціального спілкування з людиною. Тобто для повноцінного техногенного суб’єкту, для загального ШІ ідеальна подоба людини — це лише специфічний антропоморфний орган почуття. Цей процес багато в чому визначений тим, що людина в рамках технічного прогресу перебуває в перманентному протиріччі: люди прагнуть бути метою, а не засобом, але революції в техніці дозволяють відчужувати окремі якості та вміння людей, замінюючи людину механізмом. Ідеальна штучна подоба людини – створює можливість повного відчуження продуктів будь-якої людської діяльності. Для оцінки можливості створення антропоморфного робота за існуючого рівня розвитку техніки використано діалектичний метод, історичний підхід, метод уявного експерименту, критерії автономності та цілепокладання. Висновки. Однією з меж антропоморфності у створенні роботів можливо вважати досягнення ними суб’єктності. Для техногенного суб’єкта сама антропоморфність втрачає сенс як суттєва конкурентна перевага, тому що виникнуть більш досконалі носії психіки.
ENG: Purpose. Substantiate one of the possible limits of anthropomorphism in the creation of humanoid robots. Relevance. Identification of potential contradictions in the development of robotics, as well as clarification of the threats that they may carry. Formation of ideas about the degree of anthropomorphism of a robot, in which it can replace a person in society. The results: the idea of robots and AI as tools is based on an instrumental understanding of technology in general, as well as on the prevailing idea of robots as performers. This approach is opposed mainly by philosophical and artistic points of view, which often profane the problem or consider it as a distant perspective. The robot, in the process of its approach to a person (that is, the creation of a complete biological and mental copy of a person of artificial origin), must be considered as an object that acquires the qualities of a subject. If the robot remains an object, then the asymptotic approach to anthropomorphism turns it into a puppet, into a puppet, because freedom of choice is incompatible with the status of an object. If the robot acquires subjectivity, then in order to compete with other technogenic subjects, it needs to eliminate the limitations of the human form. If such a subject somehow retains control over the anthropomorphic machine, then for him this is not a container of consciousness, but only a tool for influencing a specific environment created for a person, as well as for social communication with a person. That is, for a full-fledged technogenic subject, for a general AI, the ideal likeness of a person is just an anthropomorphic sensor. This process is largely predetermined by the fact that a person is in a permanent contradiction within the framework of technological progress: people strive to be an end, not a means, but revolutions in technology make it possible to alienate individual qualities of people, replacing a person with a mechanism. The ideal artificial likeness of a person is the possibility of complete alienation of the products of any human activity. To assess the possibility of creating an anthropomorphic robot at the current level of development of technology, the dialectical method, the historical approach, the method of thought experiment, the criteria of autonomy and goal-setting were used. Conclusions. One of the limits of anthropomorphism in the creation of robots can be considered their achievement of subjectivity. For a technogenic subject, anthropomorphism itself loses its meaning as a possible competitive advantage, because more perfect carriers of the psyche will arise.
ENG: Purpose. Substantiate one of the possible limits of anthropomorphism in the creation of humanoid robots. Relevance. Identification of potential contradictions in the development of robotics, as well as clarification of the threats that they may carry. Formation of ideas about the degree of anthropomorphism of a robot, in which it can replace a person in society. The results: the idea of robots and AI as tools is based on an instrumental understanding of technology in general, as well as on the prevailing idea of robots as performers. This approach is opposed mainly by philosophical and artistic points of view, which often profane the problem or consider it as a distant perspective. The robot, in the process of its approach to a person (that is, the creation of a complete biological and mental copy of a person of artificial origin), must be considered as an object that acquires the qualities of a subject. If the robot remains an object, then the asymptotic approach to anthropomorphism turns it into a puppet, into a puppet, because freedom of choice is incompatible with the status of an object. If the robot acquires subjectivity, then in order to compete with other technogenic subjects, it needs to eliminate the limitations of the human form. If such a subject somehow retains control over the anthropomorphic machine, then for him this is not a container of consciousness, but only a tool for influencing a specific environment created for a person, as well as for social communication with a person. That is, for a full-fledged technogenic subject, for a general AI, the ideal likeness of a person is just an anthropomorphic sensor. This process is largely predetermined by the fact that a person is in a permanent contradiction within the framework of technological progress: people strive to be an end, not a means, but revolutions in technology make it possible to alienate individual qualities of people, replacing a person with a mechanism. The ideal artificial likeness of a person is the possibility of complete alienation of the products of any human activity. To assess the possibility of creating an anthropomorphic robot at the current level of development of technology, the dialectical method, the historical approach, the method of thought experiment, the criteria of autonomy and goal-setting were used. Conclusions. One of the limits of anthropomorphism in the creation of robots can be considered their achievement of subjectivity. For a technogenic subject, anthropomorphism itself loses its meaning as a possible competitive advantage, because more perfect carriers of the psyche will arise.
Description
С. Бескаравайний: ORCID 0000-0003-1707-1369
Keywords
індивід, інструмент, соціальний робот, відчуження, сенсор, іndividual, tool, social robot, alienation, sensor, КМЕіСГД
Citation
Бескаравайний С. С. Суб’єктна межа антропоморфності роботів. Філософія та політологія в контексті сучасної культури. 2023. Т. 15, № 1. С. 13–20. DOI: 10.15421/352302.