Обґрунтування потреби освітньої складової «фізичного виховання» здобувачів вищої освіти (історичний аспект)

UKR: Хоча з певним запізненням, визначення змісту і спрямованості «Фізичного виховання» було включено до порядку денного актуальних наукових і практичних проблем, оскільки ця дисципліна здатна розвинути ряд життєво важливих для людини компетентностей. Мета статті – показати перспективи розвитку фізичного виховання у вищій школі за рахунок удосконалення освітньої складової цієї дисципліни на основі наукових досліджень, які проводилися ще до розпаду колишнього СРСР. Методи дослідження: аналіз літератури, реферування, аналіз і синтез, індукція, дедукція, ідеалізація та узагальнення. Результати. У статті на прикладі професій інженерного типу доведено, що у закладах вищої освіти, освітньою метою яких є забезпечення якісної профільної підготовки фахівців широкої кваліфікації, фізичне виховання є цілком обґрунтованим і відповідає цільовим очікуванням суспільства за умови, що ця дисципліна забезпечує не лише розвиток фізичних якостей, але й оволодіння основами фізичної культури. Показано, непрофесійна фізкультурна освіта – це досить глибоке опанування досягненнями у галузі фізичної культури, при якому на основі нових актуалізованих цінностей і мотивів, а також самовизначення до турботи про себе на основі отриманих компетентностей творча особистість набуває здатності до пошуку та застосування різноманітних засобів фізичної культури, необхідних їй в нових умовах. Висновки. Очевидно, що ті підходи професійно-прикладної фізичної підготовки, які по суті спрямовані на виконання компенсаторної функції фізичного виховання, виявилися непрактичними для підготовки фахівців широкого профілю. Орієнтуючись лише на загальну фізичну підготовку та прикладну фізичну підготовку, фізичне виховання студентів не справляє глибокого впливу на свідомість сучасних спеціалістів. Звичні підходи не здатні вплинути на формування способу життя та розвиток особистості щодо її самодостатності у застосуванні засобів фізичної культури.

ENG: Though with a certain delay, the contents and the direction of Physical Education have been listed into the agenda of the urgent problems as this subject is capable of developing a number of vital competences for a human. Purpose. The article aims at showing the perspectives for the Physical Education development within the environment of the higher school for the account of enhancing the subject's educational component based on the scientific researches hich have been performed before the decay of the former USSR. Research Methods. The following theoretical methods of research have been applied: literature analysis, abstracting, analysis and synthesis, induction, deduction, idealisation and generalisation. Results. The article proves that in the institutes of higher education, where the educational target is to provide the specialised training for the specialists of wide qualification, PE is reasonable and meets the targeted expectations of the society on condition that this subject provides not only student's body training and development but the education on the physical culture as well as student's personality maturing into the people engaged in this cultural sphere. Non-professional physical education means a quite deep study on the achievements in the field of physical culture, whereby based on new urgency values and motives as well as dedicated self-determination of a doer and on gained competences, a creative personality acquires capability of finding, analysing, studying and applying various means of physical culture and rehabilitation, which are required under new circumstances. Conclusions. Obviously, those approaches of the applied professional physical training, which are essentially directed to perform the compensatory function of the physical education, have turned to be unpractical for training the specialists of wide application. Targeting only general physical training and applied physical training, physical education of the students does not produce a deep impact on the training encouragement of the contemporary specilists. This is incapable of influencing the life-style shaping or developing the personality to be self-supporting in applying the means of physical culture.