Желѣзо и сталь

RUS: «Сталью» в прежнее время называли всякое углеродистое железо, обладающее ковкостью и способностью принимать «закалку», т. е. делающееся после предварительного нагревания до температуры красного каления, а затем быстрого охлаждения, твердым и хрупким. Свойство ковкости отличает сталь от чугуна, свойство же принимать закалку отличает ее от железа. Но с тех пор промежуток между железом и сталью наполнился целою серией совершенно новых продуктов. Слово "сталь" приобрело некоторое строго определенное значение. Однако автору удобнее сохранить прежнее определение, исходя из которого он рассматривает в двух состояниях:

1. Сталь незакаленную, получаемую при постепенном охлаждении после предварительного нагрева до-красна, ковкую в холодном состоянии и легко поддающуюся обработке резцом или пилой;
2. Сталь закаленную, получаемую при быстром охлаждении после; предварительного нагрева до температуры красного каления, твердую и хрупкую. К этим двум родам стали следует еще присоединить:
3. Сталь отпущенную, занимающую среднее положение между двумя предыдущими родами и представляющую собою закаленную сталь, вторично нагретую до некоторой определенной температуры, но только ниже температуры самого темного красного каления. В каждом из этих трех видов стали сначала рассматривается химическое состояние углерода, а затем изучается распределение углерода в массе металла. А, так как ни химическое состояние, ни распределение углерода не могут дать полного представления о всех свойствах стали, то железо рассматривается, как полиморфное тело.

UKR: "Сталлю" за старих часів називали всяке вуглецеве залізо, що має ковкість і здатність приймати "загартування", тобто таке, що після попереднього нагрівання до температури червоного розжарювання, а потім швидкого охолодження, стає твердим і крихким. Властивість ковкості відрізняє сталь від чавуну, властивість же приймати загартування відрізняє її від заліза. Але відтоді проміжок між залізом і сталлю наповнився цілою серією абсолютно нових продуктів. Слово "сталь" набуло деякого строго визначеного значення. Однак автору зручніше зберегти колишнє визначення, виходячи з якого він розглядає у двох станах:

1. Сталь незагартовану, одержувану за поступового охолодження після попереднього нагріву до червоного кольору, ковану в холодному стані і таку, що легко піддається обробці різцем або пилкою;
2. Сталь загартовану, одержувану за швидкого охолодження після попереднього нагріву до температури червоного розжарювання, тверду і крихку. До цих двох родів сталі слід ще приєднати:
3. Сталь відпущену, що займає середнє становище між двома попередніми родами і являє собою загартовану сталь, вдруге нагріту до деякої певної температури, але тільки нижче за температуру найтемнішого червоного розжарювання. У кожному з цих трьох видів сталі спочатку розглядається хімічний стан вуглецю, а потім вивчається розподіл вуглецю в масі металу. А оскільки ні хімічний стан, ні розподіл вуглецю не можуть дати повного уявлення про всі властивості сталі, то залізо розглядається як поліморфне тіло.