Browsing by Author "Ковтун, Алла Олександрівна"

Now showing 1 - 6 of 6

Залученість населення м. Дніпра до оздоровчо-рекреаційної рухової активності під час воєнного стану
(ФОП Кошовий Богдан-Петро Олегович, 79495, Україна, Львівська обл., м. Винники, вул. Руська, 3, 2025) Микитчик, Ольга Сергіївна; Кошелева, Олена Олександрівна; Сидорчук, Тетяна Валеріївна; Демідова, Оксана Миколаївна; Ковтун, Алла Олександрівна
UKR: У статті розглядаються питання залученості населення м. Дніпра різними видами оздоровчо-рекреаційної рухової активності в умовах воєнного стану. За останні роки перед суспільством з’явились нові виклики, що значно вплинули на рухову активність не тільки дітей та молоді, а й осіб зрілого віку. Повномасштабне ж вторгнення Російської Федерації у лютому 2022 року та запровадження воєнного стану в Україні стало величезним викликом для кожного мешканця нашої держави. В умовах воєнного стану здебільшого увага науковців була прикута до вивчення питань залученості дітей та підлітків, жінок, внутрішньо переміщених осіб, а також студентської молоді до занять різними видами рухової активності. Проте у доступних нам наукових дослідження виявлено обмаль напрацювань, які б торкалось особливостей залучення та мотивації населення різного віку до занять різним видами оздоровчо-рекреаційної рухової активності під час воєнного стану на прикладі певного регіону. Метою нашого дослідження було проаналізувати залученість населення м. Дніпра до занять різними видами оздоровчо-рекреаційної рухової активності в умовах воєнного стану. Для досягнення вказаної мети використано комплекс взаємопов’язаних методів, а саме: аналіз, синтез та узагальнення наукової інформації з проблеми дослідження, анкетування та методи математичної статистики. З'ясовано, що до початку повномасштабного вторгнення Росії на територію України систематично оздоровчо-рекреаційною руховою активністю займалось 76% опитаних респондентів; після запровадження воєнного стану – 56,52%. Встановлено причини, які сприяли припиненню систематичних занять після початку повномасштабного вторгнення. Виявлено мотиви до регулярних занять різними видами оздоровчо-рекреаційної рухової активності під час воєнного стану у осіб у віці до 22 років та понад 22 роки.
Мотивація хлопців-підлітків до занять оздоровчо-рекреаційною руховою активністю
(Український державний університет імені Михайла Драгоманова, Київ, 2025) Ковтун, Алла Олександрівна; Кошелева, Олена Олександрівна; Демідова, Оксана Миколаївна
UKR: У роботі досліджено мотивацію підлітків до занять оздоровчо-рекреаційною руховою активністю за допомогою анкетування. Було виявлено значний інтерес хлопців підліткового віку до занять силовими вправами. Було показано, що пріоритетними мотивами до таких занять є покращення зовнішності та підвищення рівня фізичної підготовленості. При цьому провідним стимулом до занять для підлітків була інформація отримана з соціальних мереж, а основною перешкодою до них –нестача часу. Серед бажаних організаційних аспектів таких занять були такі: використання елементів змагання, відстеження власного прогресу та музичний супровід.
Оздоровчо-рекреаційна рухова активність у сучасному суспільстві : сутність , функції та перспективи розвитку
(Придніпровська державна академія фізичної культури і спорту, УДУНТ, Дніпро, 2025) Ковтун, Алла Олександрівна
UKR : У сучасному суспільстві дедалі більшої актуальності набуває проблема збереження та зміцнення здоров’я населення, що пов’язано з поширенням гіпокінезії, високими темпами захворюваності та зниженням рівня фізичної підготовленості різних вікових груп. У цьому контексті особливого значення набуває оздоровчо-рекреаційна рухова активність, яка поєднує у собі оздоровчі, профілактичні та відновлювальні аспекти фізичної культури. Проте в міжнародній та вітчизняній науковій літературі простежується відсутність уніфікованої термінології, що ускладнює стандартизацію досліджень і практичне впровадження відповідних програм. Мета дослідження – теоретично обґрунтувати сутність та функції оздоровчо-рекреаційної рухової активності, а також визначити перспективи її розвитку в умовах сучасного суспільства. Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети використано комплекс наукових методів: теоретичний аналіз і узагальнення літературних джерел, порівняльний аналіз, систематизація та класифікація. Результати дослідження. Аналіз наукових джерел показав, що поняття «оздоровчо-рекреаційна рухова активність» інтегрує міжнародні концепції physical activity, leisure-time physical activity, recreational physical activity, health-enhancing physical activity та українські наукові підходи. Запропоновано узагальнююче визначення, яке трактується як специфічна форма рухової діяльності, що здійснюється у вільний час або в умовах організованих заходів, має оптимальні параметри обсягу та інтенсивності й спрямована на зміцнення фізичного і психічного здоров’я, профілактику захворювань та підвищення якості життя. Систематизовано функції оздоровчо-рекреаційної рухової активності, серед яких виділено: оздоровчу, відновлювальну, психогігієнічну, соціально-комунікативну, культурно-дозвіллєву та виховну. Перспективи розвитку цього феномена визначаються у площинах технологічної інноваційності, медико-реабілітаційної інтеграції, освітньо-виховних стратегій, соціальної інклюзивності, екологізації та глобальної політики громадського здоров’я. Висновки. Узагальнення наукових підходів дозволило сформулювати визначення оздоровчо-рекреаційної рухової активності та виокремити її функції як багатовимірного феномена, що поєднує біологічні, психоемоційні, соціальні та культурні аспекти. Подальші дослідження доцільно спрямувати на практичну інтеграцію оздоровчо-рекреаційної рухової активності в освітні програми, системи реабілітації, інклюзивні соціальні проєкти тощо.
Особливості адаптивного фізичного виховання дітей молодшого шкільного віку з розладами аутистичного спектра
(Алатон, м. Київ, 2025) Ковтун, Алла Олександрівна; Дем’янов, Віталій Володимирович
UKR: Адаптивне фізичне виховання дітей молодшого шкільного віку з розладами аутистичного спектра (РАС) є надзвичайно важливим, оскільки воно сприяє гармонійному розвитку дитини та інтеграції в суспільство. Наукове обґрунтування необхідності вивчення цього питання базується на кількох аспектах. По-перше, діти з РАС часто мають порушення моторної координації, зниження м’язового тонусу, труднощі у виконанні складних рухових завдань. Дослідження свідчать, що адаптивні фізичні вправи допомагають покращити загальну фізичну підготовленість, розвинути дрібну і велику моторику, знизити ризик розвитку супутніх порушень, таких як ожиріння чи серцево-судинні захворювання [1, 3, 6]. По-друге, заняття адаптивною фізичною культурою створюють умови для соціальної взаємодії, що є критично важливим для дітей з РАС, які мають труднощі у спілкуванні та встановленні соціальних зв’язків. Групові фізичні вправи сприяють формуванню навичок командної роботи, поліпшенню взаємодії з ровесниками, розвитку емоційної регуляції через контроль поведінки у структурованому середовищі [10, 15]. По-третє, регулярні фізичні вправи позитивно впливають на психоемоційний стан дитини: зменшують рівень тривожності та агресивності, підвищують концентрацію уваги та здатність до навчання, допомагають стабілізувати емоційний фон завдяки виробленню ендорфінів під час фізичної активності [3, 14]. Актуальність вивчення цього питання також обумовлена зростанням кількості дітей з РАС у шкільному середовищі, потребою у створенні нових методик і підходів для підвищення ефективності навчання, відсутністю достатньої кількості фахівців у цій сфері. Таким чином, вивчення адаптивного фізичного виховання є важливим завданням сучасної науки, оскільки воно сприяє всебічному розвитку дітей з РАС, покращенню їхнього фізичного та психічного стану, а також забезпечує їх інтеграцію в суспільство.
Сприяння розвитку фізичної рекреації в Європейському Союзі
(Придніпровська державна академія фізичної культури і спорту, УДУНТ, Дніпро, 2025) Приходько, Володимир Васильович; Микитчик, Ольга Сергіївна; Ковтун, Алла Олександрівна; Решетилова, Валерія Миколаївна; Пісарькова, Олександра Романівна
UKR : Вступ. У сучасному європейському суспільстві, що стикається з численними викликами – від демографічних змін до зростання хронічних захворювань – питання підтримки здоров’я населення набуває особливої ваги. Одним із ключових напрямів збереження та зміцнення фізичного і психічного добробуту громадян є розвиток фізичної рекреації та регулярної фізичної активності. У країнах Європейського Союзу дедалі більше усвідомлюють, що здоров’я людини – це не лише індивідуальна справа, а й стратегічний ресурс держави. Тому формування культури активного способу життя, створення сприятливих умов для занять спортом і дозвіллям на відкритому повітрі стає пріоритетним завданням як на державному, так і на муніципальному рівнях. Мета дослідження – аналіз досвіду країн Європейського Союзу щодо політики сприяння розвитку фізичної активності та рекреації та його запровадження в Україні. Матеріали і методи дослідження. Дослідження проводилось у Навчально-науковому інституті «Придніпровська державна академія фізичної культури і спорту» Українського державного університету науки і технологій. Використані загальнонаукові принципи та методи: аналітичний, аналізу, синтезу, узагальнення та індукції, порівняльний, статистичний та ін. Результати. Фізична активність є одним із найдієвіших способів профілактики хронічних неінфекційних захворювань. Вона знижує ризик серцево-судинних патологій, діабету, ожиріння, остеопорозу та навіть деяких форм онкології. У багатьох країнах ЄС витрати на лікування таких захворювань щороку зростають. Тому акцент на попередження, а не лікування, стає не лише медичною, а й економічною необхідністю. Дані про залучення до спорту та фізичної активності країнами-членами ЄС показали, що 45% європейців (≥15 років) повідомили, що вони ніколи не займалися спортом – це зростання з 39% у 2009 році. Ще 31% повідомили, що вони ніколи не займалися іншою фізичною активністю (тобто, рекреаційною або не пов’язаною зі спортом фізичною активністю). Дані, однак, неоднорідні між країнами; 12 країн ЄС, схоже, знаходяться на шляху (з високою впевненістю) до скорочення недостатнього рівня фізичної активності до 2030 року, що вказує на те, що інвестиції в політику заохочення фізичної активності можуть бути ефективними. Висновки. ЄС демонструє системний, мультисекторальний підхід до стимулювання фізичної активності: не лише підіймаючи обізнаність, а й спрощуючи доступ до неї в середовищі людини. У той же час, важкість конвертації політик у реальну зміну поведінки залишається викликом. Україні доцільно перейняти найкращий досвід, адаптувати до місцевих умов і налаштувати механізми моніторингу та фінансування. Розвиток фізичної рекреації та фізичної активності – це не просто питання дозвілля, а стратегічно важлива складова політики охорони здоров’я, соціальної згуртованості та сталого розвитку країн Європейського Союзу. Створення умов для активного способу життя має стати пріоритетом на рівні освіти, урбаністики, транспорту, медицини й культури. Такий підхід не лише зміцнить здоров’я націй, а й сформує нову європейську свідомість – свідомість активного, відповідального та гармонійного громадянина.
Сучасні засоби та методи фізичного виховання дітей молодшого шкільного віку з розладами аутистичного спектра
(Придніпровська державна академія фізичної культури і спорту, УДУНТ, Дніпро, 2025) Ковтун, Алла Олександрівна; Дем’янов, Віталій Володимирович
UKR: За останній час кількість дітей з розладами аутистичного спектра значно зросла. Проблема навчання та виховання дітей молодшого шкільного віку з аутизмом є актуальною, оскільки молодший шкільний вік характеризується прискореними морфофункціональними перетвореннями в організмі дитини та створенням передумов для навчання в школі. Реалізація цих процесів у дітей з аутизмом ускладнюється порушеннями психічної та рухової сфери. Дослідженнями багатьох фахівців доведено, що необхідний рі-вень розвитку моторики забезпечується в процесі занять з фізичного виховання. Науковці зазначають, що фізичне виховання дітей з розладами аутистичного спектра потребує комплексного підходу та охоплює психологічні, педагогічні та корекційні заходи. Фізкультурно-оздоровча робота з аутистичними дітьми повинна гармонійно поєднувати інтелектуальне та фізичне виховання. Проте сьогодні недостатньо досліджень, в яких виявляються ефективні засоби та методи адаптивного фізичного виховання аутистичних дітей з урахуванням їхніх індивідуальних особливостей для розвитку творчої активності, формування пізнавальної сфери, покращення загального психофізичного стану при аутизмі