Browsing by Author "Лисенко, Світлана Олександрівна"

Now showing 1 - 2 of 2

Європейський досвід та можливості для України при впровадженні дуальної освіти
(ФОП Кошовий Богдан-Петро Олегович, 79495, Україна, Львівська обл., м. Винники, вул. Руська, 3, 2025) Петреченко, Ірина Євгенівна; Лисенко, Світлана Олександрівна; Погранична, Наталія Михайлівна
UK.: На тлі активного розвитку технологій та ринку праці відбувається трансформація вимог до фахівців нового часу щодо розвитку широкого спектру компетенцій, що забезпечується якісною та зорієнтованою на практичну діяльність освітою.
Історіографічне осмислення подій революціїї гідності та російсько-української війни: тенденції 2014 – 2025 рр.
(ФОП «Жукова Ірина Віталіївна», м. Київ, 2025) Лисенко, Світлана Олександрівна; Муханов, Валентин Миколайович; Дрогомирецька, Людмила Романівна
UKR.: У статті здійснено спробу оглянути історіографічне осмислення стрижневих подій сучасної історії України –Революції Гідності та російсько-української війни. Революція Гідності розглядається як еталон громадянської мужності та символ боротьби за європейський вектор розвитку держави, що стало прямим наслідком стратегічного геополітичного імперсько-шовіністичного тиску з боку росії. Ці події спричинили суттєву трансформацію політики національної пам’яті зі зміщенням фокусу від радянських міфів до вшанування сучасних борців за незалежність України. Війна, що розпочалася у лютому 2014р. як реакція на європейський вибір України, виступила потужним каталізатором національної консолідації, посилення української ідентичності та глибокого переосмислення історичних подій як ХХ ст., так і більш віддалених у часі. Наголошено, що, попри суспільну актуальність, тривалість та безпосередня близькість подій створюють значні методологічні виклики для історичної науки, зокрема у питанні періодизації війни. Історіографічне осмислення пропонується розглядати як триетапну еволюцію наукових підходів: від фактографічного реагуваннята становлення концепції гібридної війни до систематизації (міждисциплінарність, аналіз колективної пам'яті) і, зрештою, до деколоніального повороту (радикальна реконцептуалізація минулого та боротьба з колоніальною спадщиною). Особливу вагу в накопиченні джерельного матеріалу набуває метод усної історії, а робота історика включає не лише академічні студії, але й завдання інформаційної боротьби проти російських історичних фейків та пропаганди загалом. Це є важливим вектором роботи істориків як всередині країни, так і на міжнародному рівні. У статті констатується брак ґрунтовної, систематизованої історіографічної праці, яка б здійснила критичний аналіз цієї динаміки та визначила коректну теоретичну кваліфікацію подій, зокрема, у контексті тяглості національного та ціннісного спротиву. Однак, зважаючи на незавершеність досліджуваних процесів, така ситуація є прогнозованою та потребує подальшої уваги і корекції. Відповідно до перебігу подій та накопичення джерельної бази й врахування емоційних чинників.