Browsing by Author "Махова, Лілія Олексіївна"

Now showing 1 - 3 of 3

Запобігання конфлікту інтересів у діяльності працівників прокуратури України
(Науково-дослідний інститут правотворчості та науково-правових експертиз Національної академії правових наук України, Київ, 2023) Махова, Лілія Олексіївна; Виприцький, Андрій Олексійович
UKR: Статтю присвячено розгляду особливостей запобігання конфлікту інтересів у діяльності працівників прокуратури України. Корупція – це загроза правопорядку, демократії та правам людини, стабільності демократичних інститутів і моральним засадам суспільства. Вона руйнує належне управління, чесність та соціальну справедливість, перешкоджає конкуренції та економічному розвиткові. У статті з’ясовано сутність поняття «конфлікт інтересів». Розглянуто трактування проблеми конфлікту інтересів. Зазначено, що конфлікт інтересу та фор-ми і методи його врегулювання і запобігання йому є невід’ємними правовими інститутами будь-якої держави з розвиненою системою стримування та противаг. Закон України «Про запобігання корупції» розрізняє два види конфлікту інтересів: потенційний та реальний. Звернено увагу на те, що уникнути потенційного чи реального конфлікту інтересів можна в колективах, де існує організована сукупність ідей, тобто система цінностей, яка об’єднує спільноту, спрямовує діяльність у потрібне для розвитку держави русло. Установлено вимоги щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, що визначені Законом України «Про запобігання корупції». У статті також говориться про те, що процесуальний характер діяльності прокурорів зумовлює певні особливості щодо застосування заходів попередження конфлікту інтересів. Також перелічено основні заходи врегулювання конфлікту інтересів: усунення особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішень чи участь у його прийнятті в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів; застосування зовнішнього контролю за виконанням особою відповідного завдання, вчиненням нею певних дій чи прийняття рішень; перегляд обсягу службових повноважень особи; обмеження доступу особи до певної інформації; переведення особи та іншу посаду; звільнення особи.
Поняття, ознаки та зміст адміністративного примусу в умовах дії режиму воєнного та надзвичайного стану
(Baltija Publishing, Riga, Latvia, 2023) Виприцький, Андрій Олексійович; Махова, Лілія Олексіївна
UKR: Пpавове регулювання відносин, які виникають під час приpодних катаклізмів, техногенних аварій та катастроф, соціально-політичних та військових конфліктів, історично хаpактеpу. Практичне застосування заходів адміністративного примусу завжди пов’язане з обмеженням, до того ж, часто досить суттєвим, конституційних прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб. У зв’язку з цим дуже актуальним і доцільне є створення дієвих правових засад застосування цих заходів, тобто забезпечення належного їх правового втілення. Від досконалості нормативної регламентації процесу діяльності державних та правоохоронних органів щодо застосування заходів адміністративного примусу, чіткості приписів, наявності розвинутої системи законодавства в багатьох випадках залежить також ефективність зазначеної діяльності. В теорії держави та права під правовим регулюванням вважається результативний, нормативно-організаційний вплив, який здійснюється на суспільні відносини за допомогою системи правових засобів (індивідуальних приписів, норм, правовідносин) з метою їх охорони та розвитку відповідно до суспільних потре . Актуальність цієї роботи полягає в тому, що з одного боку в науці адміністративного права існує великий інтерес до заходів адміністративного примусу, з іншого боку, закони, які стосуються правового регулювання заходів примусового характеру в умовах надзвичайного та воєнного стану, за обмеженістю застосування, є практично недосконалими. Метою даної праці є дослідження проблем теоретичного удосконалення, правового регулювання та практичного застосування заходів адміністративного примусу в умовах надзвичайного та воєнного стану. З урахуванням поставленої мети мають бути розв’язані такі завдання: – аналіз досліджень щодо застосування адміністративно-правових заходів в умовах надзвичайного та воєнного стану; – визначити поняття, ознаки та певний зміст правового інституту суспільних відносин у сфері застосування адміністративно-правових заходів в умовах надзвичайного та воєнного стану; – виробити рекомендації, спрямовані на удосконалення теоретико правових засад адміністративного примусу в умовах дії правових режимів надзвичайного та воєнного стану здійснювалось за допомогою державних актів, що декларують питання застосування заходів надзвичайного та військового стану.
Судова експертиза з питань інтелектуальної власності в Україні
(Видавничий дім "Інтернаука", Київ, 2025) Махова, Лілія Олексіївна; Виприцький, Андрій Олексійович
UKR: Вступ. Експертиза інтелектуальної власності відіграє ключову роль у цивільному процесі, оскільки забезпечує юридичну обґрунтованість та детальне пояснення питань, пов'язаних із порушенням прав на об'єкти інтелектуальної власності. В умовах стрімкого розвитку технологій та інновацій, а також зростання кількості комерційних спорів, висновок експерта стає важливим інструментом для суддів при ухваленні рішень. Розглянемо основні аспекти ролі експертів в цивільному процесі, включаючи правові основи та регламентацію їх діяльності, процедуру залучення до розгляду справ, вимоги до висновків та методи оцінки об'єктів інтелектуальної власності. Особлива увага приділяється аналізу нормативно-правової бази, що регулює діяльність експертів та проблемам, які виникають у практиці застосування експертних висновків. Виявлено, що не всі аспекти експертизи інтелектуальної власності достатньо регламентовані чинним законодавством, що може спричиняти правову невизначеність та труднощі у судових розглядах. У статті також надано рекомендації щодо вдосконалення законодавчої бази та підвищення якості підготовки експертів, що, у свою чергу, сприятиме підвищенню ефективності цивільного судочинства та забезпеченню захисту прав інтелектуальної власності. Висновок експерта інтелектуальної власності є важливим доказовим елементом у цивільному процесі, який визначає правомірність та обґрунтованість заяв щодо порушення прав на об'єкти інтелектуальної власності. Процедура залучення експертів до розгляду справ включає в себе такі етапи, як визначення специфіки справи, обставин та питань, що потребують експертного аналізу. Експерти повинні бути незалежними та неупередженими, мати відповідну кваліфікацію та досвід у галузі інтелектуальної власності. Вимоги до експертних висновків передбачають обґрунтованість, детальність та зрозумілість викладення результатів дослідження, а також інформацію про методику проведення дослідження, використані джерела інформації та підстави для висновків. Мета. Метою дослідження є аналіз ефективності існуючих етапів та стадій проведення судової експертизи об’єктів інтелектуальної власності в цивільному процесі. Пропозиція використанням новітніх підходів та методів пізнання даного питання. Розкриття концептуальних підходів до процедури оцінки вартості об’єктів інтелектуальної власності. Матеріали і методи. Матеріалами дослідження є: нормативно-правове забезпечення щодо регулювання діяльності судових експертиз в сфері інтелектуальної власності в Україні, а також наукові праці вітчизняних та зарубіжних авторів, що провадять свої науково-практичні дослідження у царині судових експертиз об’єктів інтелектуальної власності в цивільному процесі. В процесі здійснення дослідження було використано наступні наукові методи: теоретичного узагальнення та групування (для характеристики складових судового процесу та функцій експертів в судовому процесі щодо захисту прав на інтелектуальну власність); формалізації, аналізу та синтезу (для розробки стратегії більш ефективної експертної підготовки); формально-юридичний, збирання правової інформації (рекомендації щодо вдосконалення законодавчої бази та підвищення якості підготовки експертів); логічного узагальнення результатів (формулювання висновків), а також порівняльного правознавства (аналіз міжнародного досвіду даної тематики). Результати. У статті досліджено проблеми регламентації експертизи інтелектуальної власності та запропоновані шляхи їх вирішення, зокрема вдосконалення нормативно-правової бази, створення єдиного реєстру експертів та підвищення їх кваліфікації. Усе це спрямоване на забезпечення більшої прозорості, ефективності та справедливості судового процесу, а також надання надійного захисту прав інтелектуальної власності. Перспективи. В подальших наукових дослідженнях пропонується зосередити увагу на розробці та прийнятті додаткових правових норм для врегулювання прогалин у законодавчій сфері проведення судової експертизи інтелектуальної власності, що створена як основне джерело наявності доказів для звернення до суду загальної юрисдикції та створення методологічної бази для наукових і освітніх досліджень у сфері правового регулювання.