Browsing by Author "Федорова, Наталія Евгенівна"

Now showing 1 - 3 of 3

Адаптивна ефективність інституційного середовища та її компонентна структура
(Інтелект ХХІ, 2025) Пилипенко, Г. М.; Федорова, Наталія Евгенівна
UKR: У статті обґрунтовано доцільність використання категорії адаптивної ефективності як ключової аналітичної рамки для дослідження інституційного середовища в умовах проривних технологічних змін. Доведено, що ця категорія дозволяє поєднати внутрішній потенціал інститутів до трансформації з результативністю їхньої дії в контексті динаміки Індустрії 4.0. Запропоновано модель адаптивної ефективності як функціональну систему, що включає шість компонентів: гнучкість, пластичність, агільність, форсайт, антиципацію та стабільність, які репрезентують різні типи інституційної відповіді від реактивної до проактивної. Обґрунтовано, що саме така структурна архітектоніка дозволяє виявляти функціональні вразливості інституційної дії, моделювати типи адаптаційного втручання та забезпечувати узгодженість технологічних змін із суспільними цілями розвитку. Матеріал статті може слугувати підґрунтям для оцінювання інституційної спроможності в умовах невизначеності.
Адаптивна ефективність інституційного середовища та її крітеріальні орієнтири
(Наукові перспективи, 2025) Федорова, Наталія Евгенівна
UKR: У статті обґрунтовано необхідність переосмислення підходів до оцінювання інституційної спроможності ефективно реагувати на виклики, зумовлені проривною технологічною динамікою Індустрії 4.0. Наголошено, що масштаб і темп трансформацій дедалі більше виявляють інерційний характер інституційного середовища, сприяючи накопиченню дис функцій і загостренню супровідних ризиків. У такому контексті інститути перестають виконувати роль пасивного тла для регуляторних процесів і натомість починають активно впливати на напрями та глибину технологічних зрушень. У дослідженні стверджується, що ключовим аналітичним завданням виступає не опис адаптації інститутів, а виокремлення чітко визначених критеріїв, які дають змогу операціоналізувати адаптивну ефективність через вимірювані параметри.У роботі систематизовано підходи до визначення таких критеріїв на основі класичних і сучасних досліджень, зокрема праць Д. Норта, Ф. Фукуями, Д. Родріка, Е. Остром, О. Вільямсона, Ч. Едквіста, П. Сенге, Дж. Марча та інших, а також звітів ОЕСР, Світового банку та інших міжнародних організацій. На основі цієї теоретичної бази виявлено 22 критерії адаптивної ефективності, згруповані в п’ять аналітичних кластерів: (1) чутливість політики й регуляторна пластичність; (2) інституційна взаємодія та якість регуляторного середовища; (3) фінансова й економічна гнучкість; (4) готовність до змін і культура безперервного навчання; (5) стійкість до зовнішніх шоків і механізми управління ризиками.Особливу увагу приділено таким критеріям, як наявність механізмів регу-лярного оновлення регулювання, інституційна інклюзивність, узгодження стимулів, прозорість у процесі ухвалення рішень, системи зворотного зв’язку, ризик-орієнтоване регулювання та інституційна пам’ять. Показано, що в сучасному академічному дискурсі адаптивна ефективність дедалі частіше трактується не як абстрактна характеристика, а як результат функціональної конфігурації інститутів, здатних забезпечити динамічну рівновагу між стабільністю та гнучкістю в умовах невизначеності. Систематизація критеріїв розглядається як необхідна передумова побудови інструментальної моделі діагностики інституційної дієздатності. Така модель може бути застосована для виявлення вузьких місць, оцінки контекстуальних обмежень, калібрування політик і стратегічного планування адаптаційних реформ. У підсумку такий підхід формує підґрунтя для кількісного оцінювання адаптивної ефективності та розроблення інтегрального індексу, щоуможливлює порівняльний аналіз і обґрунтоване проєктування політики в умовах технологічної нестабільності.
Проривні технології як основа постіндустріальних трансформацій в епоху індустрії 4.0: їх сутність і характеристики
(Національний авіаційний університет, 2025) Федорова, Наталія Евгенівна; Кудрявцев, Іван Дмитрович
UKR: У статті здійснено комплексне дослідження концепції проривних технологій як одного з ключових рушіїв четвертої промислової революції (Індустрії 4.0). Ґрунтовно проаналізовано теоретичні основи поняття «проривні технології» та його принципові відмінності від підтримуючих і сприятливих технологій. З’ясовано, що проривні технології здатні радикально трансформувати бізнес-моделі, ринкові структури та виробничі процеси, ініціюючи формування нових технологічних циклів розвитку. Окреслено їхній багатовимірний вплив на економічні системи, конкурентну динаміку ринків, соціальні структури та стратегічні орієнтири розвитку. Акцентовано на важливості їх раннього виявлення для забезпечення максимізації позитивних ефектів та зниження можливих ризиків. Особливу увагу приділено ролі державної підтримки та адаптації інноваційних екосистем як критичних чинників сталого й довготривалого зростання в умовах технологічних зрушень.