Кафедра соціально-гуманітарних наук (СГН)

Permanent URI for this communityhttps://crust.ust.edu.ua/handle/123456789/20586

ENG: Department of Social and Human Sciences

Browse

Now showing 1 - 1 of 1

Історіографічне осмислення подій революціїї гідності та російсько-української війни: тенденції 2014 – 2025 рр.
(ФОП «Жукова Ірина Віталіївна», м. Київ, 2025) Лисенко, Світлана Олександрівна; Муханов, Валентин Миколайович; Дрогомирецька, Людмила Романівна
UKR.: У статті здійснено спробу оглянути історіографічне осмислення стрижневих подій сучасної історії України –Революції Гідності та російсько-української війни. Революція Гідності розглядається як еталон громадянської мужності та символ боротьби за європейський вектор розвитку держави, що стало прямим наслідком стратегічного геополітичного імперсько-шовіністичного тиску з боку росії. Ці події спричинили суттєву трансформацію політики національної пам’яті зі зміщенням фокусу від радянських міфів до вшанування сучасних борців за незалежність України. Війна, що розпочалася у лютому 2014р. як реакція на європейський вибір України, виступила потужним каталізатором національної консолідації, посилення української ідентичності та глибокого переосмислення історичних подій як ХХ ст., так і більш віддалених у часі. Наголошено, що, попри суспільну актуальність, тривалість та безпосередня близькість подій створюють значні методологічні виклики для історичної науки, зокрема у питанні періодизації війни. Історіографічне осмислення пропонується розглядати як триетапну еволюцію наукових підходів: від фактографічного реагуваннята становлення концепції гібридної війни до систематизації (міждисциплінарність, аналіз колективної пам'яті) і, зрештою, до деколоніального повороту (радикальна реконцептуалізація минулого та боротьба з колоніальною спадщиною). Особливу вагу в накопиченні джерельного матеріалу набуває метод усної історії, а робота історика включає не лише академічні студії, але й завдання інформаційної боротьби проти російських історичних фейків та пропаганди загалом. Це є важливим вектором роботи істориків як всередині країни, так і на міжнародному рівні. У статті констатується брак ґрунтовної, систематизованої історіографічної праці, яка б здійснила критичний аналіз цієї динаміки та визначила коректну теоретичну кваліфікацію подій, зокрема, у контексті тяглості національного та ціннісного спротиву. Однак, зважаючи на незавершеність досліджуваних процесів, така ситуація є прогнозованою та потребує подальшої уваги і корекції. Відповідно до перебігу подій та накопичення джерельної бази й врахування емоційних чинників.