Marginalization of Man in Technical Civilization

ENG: Purpose. This article aims to study ways of reconsidering the naive and optimistic view of technology in contemporary philosophical literature. Theoretical basis. The research draws on the concepts of phenomenology and philosophical anthropology. Originality. The focus of critical reflection is on negative trends in technological development that pose a threat to humanity’s survival. In this context, the in-depth study of philosophical questions about what technology is and what it means to be human becomes particularly relevant. Naive interpretations often suggest that technology plays a central role in shaping human identity. For instance, Marxism embodies this idea, viewing the level of technological development (tools and means of production) as both a primary factor in historical human formation and a measure of social progress. Naivety also manifests in the belief that radical global change is justified. However, as modern scholars of the history of philosophy and philosophy of technology convincingly argue, these views are superficial and rely on partial readings of classical texts. Today, the recognition of non-technical factors – such as language, rituals, and play – in human development is widely accepted and productive. A deeper understanding of current technological interpretations opens new perspectives for exploring humans’ role in culture and exploring human responsibility. Conclusions. In modern times, the most urgent issue is how people’s relationship with technology is evolving. This is reflected in growing uncertainty and fear. Modern researchers warn that the naive reception of technology as a tool results in disconnecting technology from culture, philosophy, and ethics. The emancipation of technical rationality from value-based one, breaking the link between philosophy and science, truth and goodness, is particularly troubling. Consequently, there is an urgent need to find ways to humanize technology, beginning with a fundamental rethink of the technomorphic view that defines humans as tool makers. The marginalization of humans stems from the dominance of ideas portraying technology as an external tool. Recognizing the importance of language, rituals, and play in human development is both profound and justified. The notion that technology is a means to realize human essence – that is, working on oneself (psyche) – remains compelling. Moving beyond naive views of technology and developing sound philosophical frameworks is a crucial step towards understanding human nature and discovering one’s purpose in the universe. A detailed exploration of this concept will be the subject of the next publication.

UKR: Мета. У статті передбачено вивчити шляхи переосмислення наївно-оптимістичного тлумачення техніки в сучасній філософській літературі. Теоретичний базис. Дослідження ґрунтується на концептуальних положеннях феноменології та філософської антропології. Наукова новизна. Об’єктом критичного осмислення є негативні тенденції розвитку техніки, які загрожують самознищенням людства. У цьому контексті актуалізується завдання поглибленого вивчення філософських питань про те, що таке техніка та що таке людина. До форм прояву наївного підходу щодо тлумачення змісту цих понять належать уявлення про ключову роль техніки у становленні людини. Втіленням означеної позиції є марксизм, де рівень розвитку засобів виробництва (технічні знаряддя) постає як основним фактором становлення людини в історії, так і критерієм суспільного розвитку. До числа форм прояву наївності також належить переконаність людини в правомірності радикальної зміни світу. Однак, як переконливо доводять сучасні дослідники історії філософії та філософії техніки, ці положення поверхові, а їх обґрунтування спирається на фрагментарне тлумачення класичних текстів. Нині безсумнівною та плідною є теза про важливість позатехнічних факторів становлення людини, до яких належать мова, ритуали та гра. Змістовне осмислення сучасних інтерпретацій техніки відкриває нові перспективи в процесі вивчення проблеми місця людини в культурі та розробки проблеми відповідальності людини. Висновки. У наші дні на перший план виходить проблема зміни способу ставлення людини до техніки. Свідченням цього є процес посилення невпевненості та почуття страху. На думку сучасних дослідників, наївна рецепція техніки як інструменту зумовлює втрату зв’язку техніки з культурою, філософії з етикою. Особливу тривогу викликає емансипація технічної раціональності від ціннісної, тобто розрив філософії та науки, істини і блага. А тому інтенсифікується пошук форм гуманізації техніки. Її передумова полягає в радикальному переосмисленні техноморфного бачення сутності людини як істоти, яка виготовляє знаряддя праці. Маргіналізація людини стає результатом домінування уявлень про техніку як зовнішні інструменти. Глибокими та правомірними є ідеї про значущість мови, ритуалів та гри в процесі становлення людини. Важко не погодитися з тезою про укоріненість ідеї техніки як засобу сутності людини, тобто її роботи над самою собою (своєю психікою). Вихід за межі наївного тлумачення техніки та розробка відповідних філософських концепцій – важливий крок на шляху самопізнання людини та реалізації нею свого покликання у Всесвіті. Змістовна конкретизація цієї ідеї буде темою наступної публікації.