Криза ліберальної демократії: концепції та підходи

UKR: Стаття присвячена аналізу кризи ліберальної демократії, що стала однією з ключових проблем сучасної політичної науки. У другій половині XX століття ліберальна демократія вважалася ідеальною моделлю політичної організації суспільства, але на початку XXI століття вона зіткнулася з внутрішніми та зовнішніми викликами: зниженням довіри до інститутів, суспільною поляризацією, деградацією громадянської культури та зростанням авторитарних тенденцій. У статті досліджуються теоретичні підходи до кризи демократії через призму праць таких мислителів, як Ф. Фукуяма, С. Гантінгтон, Е. Бернейс, В. Ліппман, Й. Шумпетер, З. Бжезинський, Е. Ґідденс, Ю. Харарі, С. Левицький, Д. Зіблатт та ін. Аналізуються концепції, які пояснюють причини кризи, зокрема монополізацію демократичного дискурсу ліберальною ортодоксією, ерозію соціального капіталу, вплив глобалізації та медійні маніпуляції. Особлива увага приділяється процедурному підходу до демократії, запропонованому Шумпетером, який наголошує на необхідності чітких правил і процедур для уникнення конфліктів. Розглядаються історичні трансформації демократії, зокрема під час «третьої хвилі демократизації» (1970-1990-ті), та сучасні виклики, такі як зростання популізму, недовіра до еліт і вплив транснаціональних структур. Пропонується повернення до нейтральної, процедурної моделі демократії, яка уникає ідеологічного навантаження та враховує культурну різноманітність. Подолання кризи можливе через відновлення базових демократичних механізмів, таких як вільні вибори, поділ влади та свобода слова, адаптованих до сучасних реалій, що може стати основою для нової хвилі демократизації.

ENG: The article examines the crisis of liberal democracy, a pressing issue in contemporary political science. In the second half of the 20th century, liberal democracy was widely regarded as an ideal model of societal organization. However, in the early 21st century, it faces significant internal and external challenges, including declining trust in institutions, societal polarization, erosion of civic culture, and the rise of authoritarian tendencies. The study explores theoretical approaches to this crisis through the works of thinkers such as F. Fukuyama, S. Huntington, E. Bernays, W. Lippmann, J. Schumpeter, Z. Brzezinski, A. Giddens, Y. Harari, S. Levitsky, D. Ziblatt, and others. It analyzes concepts explaining the crisis, including the monopolization of democratic discourse by liberal orthodoxy, erosion of social capital, globalization’s impact, and media manipulation. Particular attention is given to Schumpeter’s procedural approach to democracy, emphasizing clear rules and procedures to prevent conflicts. The article also traces the historical evolution of democracy, particularly during the «third wave of democratization» (1970s–1990s), and addresses contemporary challenges such as rising populism, distrust in elites, and the influence of transnational entities. It proposes a return to a neutral, procedural model of democracy that avoids ideological bias and accommodates cultural diversity. Democracy needs to rethink its mission to get rid of the excessive ideological burden. The authors conclude that overcoming the crisis is possible by restoring core democratic mechanisms – free elections, separation of powers, and freedom of speech –adapted to modern realities, which could lay the groundwork for a new wave of democratization.