Технічна творчість у парадигмі АІ-генерації: економіко-правові механізми охорони інноваційних ІР-об’єктів

UKR: Стаття присвячена дослідженню трансформації технічної творчості під впливом генеративного штучного інтелекту (GenAI), який сьогодні здатен самостійно створювати нові технічні рішення – від конструкцій механізмів до схем електроніки. Автори аналізують економічні та правові механізми охорони об’єктів інтелектуальної власності (ІР), створених за участю або повністю згенерованих АІ, звертаючи увагу на зміну ролі людини-винахідника та виникаючі конфлікти у ІР-сфері. Розглянуто три основні економічні моделі стимулювання - «інструменту», «співтворчості» та «суспільного надбання» та показано їхні переваги й недоліки. На основі критичного аналізу чинних правових норм (зокрема прецеденту Thaler v. Vidal) та практик патентних відомств США, ЄС та України запропоновано конкретні правові інструменти адаптації, як то: - обов’язкову декларацію про ступінь участі АІ, - спеціальний реєстр ІР-об’єктів зі скороченим строком охорони, а також правило «достатньої людської творчості» (тест творчого контролю). Окрему увагу приділено економічним стимулам для підтримки технічної творчості в умовах автоматизації генерації рішень, зокрема проблемі «надлишкової пропозиції інновацій» та ризику патентного сміття. Головною науковою новизною дослідження є авторська концепція трирівневої економіко-правової моделі (L1 – людина-творець з повним патентом, L2 – спільна творчість зі скороченим строком 5–7 років, L3 – автономна генерація у суспільному надбанні), яка дозволяє диференціювати захист ІР-об’єктів залежно від співвідношення участі в їх створенні людини та АІ. У висновках наголошується на необхідності подальшої розробки кількісних методів оцінки творчого контролю та створення міжнародних гармонізованих стандартів у рамках ВОІВ.

ENG: This article examines the transformation of technical creativity under the influence of generative artificial intelligence (GenAI), which is now capable of independently creating new technical solutions—from mechanical designs to electronic circuits. The authors analyze the economic and legal mechanisms for protecting intellectual property (IP) created with the participation of or entirely generated by AI, highlighting the changing role of the human inventor and the emerging conflicts in the IP sphere. The paper examines three main economic incentive models - “the instrument,” “co-creation,” and “public domain” and highlights their advantages and disadvantages. Based on a critical analysis of existing legal provisions (in particular, the Thaler v. Vidal case) and the practices of U.S. patent offices, the EU, and Ukraine, specific legal adaptation tools are proposed, such as: - a mandatory declaration regarding the degree of AI involvement, - a special register of IP objects with a shortened term of protection, as well as the “sufficient human creativity” rule (the test of creative control). Particular attention is paid to economic incentives for fostering technical creativity in the context of automated decision-making, specifically the problem of “excessive innovation supply” and the risk of patent clutter. The main scientific novelty of the study is the author’s concept of a three-level economic and legal model (L1 – human creator with a full patent, L2 – collaborative creation with a reduced term of 5–7 years, L3 – autonomous generation in the public domain), which allows for the differentiation of IP protection depending on the ratio of human and AI participation in their creation. The conclusions emphasize the need to further develop quantitative methods for assessing creative control and to establish internationally harmonized standards within the framework of WIPO.