Антикризове управління в органах місцевого самоврядування: організаційно-економічний вимір

UKR: У статті досліджується антикризове управління в органах місцевого самоврядування з організаційно-економічного погляду, зокрема в умовах воєнного стану та високої економічної невизначеності. Проаналізовано сучасні виклики, що ускладнюють діяльність громад, включно зі скороченням бюджетних надходжень, зростанням соціальної напруги, зміною демографічної структури населення, порушенням логістичних ланцюгів та потребою забезпечення безпеки критичної інфраструктури. Розглянуто традиційні та кризові підходи до управління, окреслено ключові аспекти фінансового планування, ресурсного забезпечення, координації з іншими органами влади та комунікації з населенням. Запропоновано інструменти ефективного антикризового управління, включно з кризовими штабами, цифровими платформами, системами моніторингу ризиків і стратегічним резервуванням ресурсів. Окремо висвітлено питання безпекового потенціалу громад та визначено перспективи подальших досліджень у сфері адаптивних моделей управління та підвищення інституційної спроможності органів місцевого самоврядування (ОМС)для забезпечення стійкості громад у кризових умовах.

ENG: The article investigates crisis and anti-crisis management in local self-government bodies from an organizational and economic perspective, particularly under conditions of martial law and heightened economic uncertainty. The study examines contemporary challenges that significantly affect the functioning and sustainability of local communities, including the reduction of budget revenues, disruption of regular financial flows, increased social tensions, demographic shifts, displacement of population, disruption of logistical chains, and the need to ensure the security and resilience of critical infrastructure. Traditional and crisis-oriented management approaches are analyzed, emphasizing differences in decision-making processes, organizational structures, financial planning, resource allocation, coordination with state authorities, and communication with citizens. The article highlights effective instruments for anti-crisis management, including the establishment of crisis headquarters, digital monitoring platforms, early warning and risk assessment systems, strategic resource reserves, and adaptive planning frameworks. Furthermore, the research explores the security potential of local communities, demonstrating how adaptive governance, timely resource mobilization, and integration with military administrations, volunteers, and international organizations contribute to community resilience. The article also outlines prospects for further research, including the development of adaptive management models, implementation of digital solutions for administrative processes, enhancement of institutional capacity, and creation of strategies that ensure continuity of essential services, sustainable development, and socio-economic stability. The findings underscore the necessity of embedding safety-oriented priorities into all levels of local governance, enabling communities to respond efficiently to crises, maintain social cohesion, and ensure sustainable functioning in conditions of prolonged uncertainty and external threats.