Судова експертиза у господарському процесі: приводи та підстави

UKR: Чинне судово-експертне законодавство класифікує підстави проведення судових експертиз, обстежень і досліджень наступним чином: 1) призначення судової експертизи: 1.1) відповідне судове рішення; 1.2) рішення органу досудового розслідування; 2) замовлення судової експертизи: 2.1) договір з експертом; 2.2) договір з експертною установою. Натомість, на підзаконному рівні залучення судових експертів для вирішення питань, що потребують застосування спеціальних знань диференційоване за критеріями «призначення експертизи» та «залучення експерта», а також – «проведення експертизи» та «проведення експертного дослідження». У чинному Господарському процесуальному кодексі мають місце термінологічні змішання, які ускладнюють праворозуміння та правозастосування. Виявлення сутності та рівня співвідношення понять «підстави призначення експертизи» та «підстави проведення експертизи» засвідчило, що призначення (замовлення) є первинною умовою, тим, що має деякий причинний вплив на проведення експертизи, а також сукупністю фактів, за яких має бути проведене експертне провадження. Тож, між призначенням (замовленням) та проведенням експертизи має бути причинно-наслідковий зв'язок. Розглядати процедуру призначення експертизи судом пропонується у вигляді послідовної ланки дій «нормативні – фактичні – процесуальні – юрисдикційні», змістом яких є відповідна сукупність приводів та підстав «норма – обставини справи – процедура призначення – ухвала». При цьому слід враховувати склад підготовчої процедури з проведення експертизи, що передбачає безпосередні дії, спрямовані на конкретну реалізацію положень, викладених у документах ініціатора експертизи. Встановлено, що у приписах господарського процесуального законодавства, так само як і в судово-експертному законодавстві, у необґрунтовано довільній формі тотожно вживаються терміни «підстави призначення експертизи» та «умови призначення експертизи», які в окремих випадках асоціюються із терміном «підстави проведення експертизи». Запропоновано внести зміни до ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу виклавши в ній перелік приводів для призначення експертизи у справі.

ENG: The current forensic legislation classifies the grounds for conducting forensic examinations, examinations and studies as follows: 1) appointment of forensic examination: 1.1) the relevant court decision; 1.2) the decision of the pretrial investigation body; 2) ordering a forensic examination: 2.1) an agreement with an expert; 2.2) an agreement with an expert institution. Instead, at the bylaw level, the involvement of forensic experts to resolve issues requiring the use of specialized knowledge is differentiated by the criteria of “appointment of an expert” and “engagement of an expert”, as well as “conducting an expert examination” and “conducting an expert study”. The current Code of Commercial Procedure contains terminological confusions that complicate legal understanding and law enforcement. Identification of the essence and level of correlation between the concepts of “grounds for the appointment of an expert examination” and “grounds for conducting an expert examination” showed that the appointment (order) is the primary condition, something that has a certain causal impact on the examination, as well as a set of facts under which expert proceedings should be conducted. Therefore, there must be a causal relationship between the appointment (order) and the conduct of the examination. It is proposed to consider the procedure for appointing an expert examination by a court in the form of a sequential chain of actions “normative - factual - procedural - jurisdictional”, the content of which is the corresponding set of reasons and grounds “norm - circumstances of the case - appointment procedure - decision”. In this case, it is necessary to take into account the composition of the preparatory procedure for conducting the examination, which involves direct actions aimed at the specific implementation of the provisions set forth in the documents of the initiator of the examination. The author establishes that the provisions of economic procedure legislation, as well as forensic legislation, use the terms “grounds for the appointment of an expert examination” and “conditions for the appointment of an expert examination” in an unreasonably arbitrary manner, which in some cases are associated with the term “grounds for conducting an expert examination”. The author proposes to amend part 1 of Article 99 of the Code of Economic Procedure of Ukraine by setting out the list of grounds for appointment of an expert examination in a case.