Адаптивна модель забезпечення стійкості корпорації в умовах полікризи

UKR: У науковому досліджені розглянуто актуальну проблему забезпечення стійкості корпорацій в умовах багатовимірних кризових процесів, що включають воєнні виклики, цифровізацію та структурну трансформацію ринку праці. Особлива увага приділяється людському фактору, який визначає здатність організації до адаптації, розвитку та відновлення. Запропоновано авторську модель "адаптивного кадрового контуру", яка інтегрує три взаємопов'язані складові: цифрову аналітику, психологічну підтримку працівників та управління знаннями. Доведено, що така модель формує замкнуту систему підсилення кадрової резилієнтності, забезпечує безперервне навчання, підтримує корпоративну культуру і дозволяє своєчасно реагувати на ризики. Практична значущість полягає у створенні інструментарію для HR-менеджменту, що підвищує конкурентоспроможність і довгострокову стійкість промислових та транспортних корпорацій у кризових умовах.

ENG: The article addresses the urgent problem of ensuring corporate resilience under the conditions ofpolycrisis, which simultaneously combines military challenges, largescale digitalisation, andstructural transformations of the labour market. The research emphasises that the sustainability ofenterprises today cannot be achieved solely by technological or organisational improvements but isprimarily dependent on the human factor. Cohesion, competence, and psychological resilience ofemployees have become decisive elements in whether corporations are capable of adapting andrecovering in the face of turbulence.The author proposes an original concept of the "adaptive human resources contour", whichintegrates three interrelated subsystems into a unified framework: digital personnel analytics, psychological support for employees, and systematic knowledge management. This contour createsa closed cycle in which data analysis reveals risks, knowledge exchange provides tools for overcomingthem, and psychological support ensures that employees maintain motivation and productivity duringcrises. Such interaction allows corporations to strengthen personnel resilience, sustain continuityof operations, and react to threats proactively. The article also highlights the role of multi-phase training, digital rituals of team communication, and flexible approaches to human resource management as essential instruments for adaptation. These mechanisms ensure continuous learning, promote cultural integrity, and increaseorganisational responsiveness. The practical significance of the study lies in the development of ascientifically grounded toolset for managers, which enhances competitiveness and ensures the long-term stability of industrial and transport corporations. The proposed model can be applied by Ukrainian companies facing wartime challenges, as well as by international enterprises operating in volatile environments, providing them with a universal framework for balancing human, technological, and organisational components of resilience.