Роль історії філософії у процесі оновлення знань

UKR: У статті здійснена спроба через призму філософсько-історичного та культурно-історичного осмислення як самої філософії, так і її історичного спадку у статусі «історії філософії». Для посилення академічної ролі філософії та яскравої ілюстрації заданої теми була узята на розгляд монографія вітчизняного мислителя наших днів С. Таранова. Розглянуто різноманітні спроби тлумачення історії філософії як складової в системі гуманітарного знання, так і поза цим контекстом, із виходом на культурологічні горизонти історичного знання як такого. Підкреслюється роль та вплив філософської системи знань на формування культурного поля в різних історичних епохах. Наголошується на особливій цінності філософського світогляду у формуванні цілісного погляду на людину, світ та перспективу їх буття у порівнянні з іншими сферами знань. Окреслена низка доволі перспективних напрямів генезису онтогносеологічної спадковості фундаментальних питань філософії, що «кочують» з епохи в епоху та постають на порядку денному історика філософії. Висвітлена роль впливу історії та історичних методів у процесі оновлення філософського знання. Окремим пластом аналізу постає проблема секуляризації культурного простору та її неминучий вплив на сталі традиції філософських візій питань особистості та культури. Простежені творчі та новаторські спроби сучасних дослідників філософії та її історії ставити під сумнів деякі усталені для академічної філософії погляди на історію культури. Критично розглянута спроба уніфікації філософського знання в умовах секулярної культури та поширення деструктивного релятивізму. Здійснена спроба накреслити основні положення культурно-етичного кодексу історика філософії наших днів. Висвітлені питання взаємозв’язку та взаємовпливу історії та філософії в їх спробах аксіологічного аналізу культурно-історичних процесів сьогодення. Наголошується на особливому філософському статусі людини (як суб’єкта пізнання) у пізнавальній стихії людського духу як свідка, коментатора, учасника та інтерпретатора історії та культурних процесів в історії. Була розглянута методологічна база у формуванні як філософської, так і історико-культурної картини світу.

ENG: The article attempts to examine both philosophy itself and its historical legacy in the status of «history of philosophy» through the prism of philosophical-historical and cultural-historical understanding. To strengthen the academic role of philosophy and vividly illustrate the given topic, a monograph by contemporary Ukrainian thinker S. Taranov was taken into consideration. Various attempts to interpret the history of philosophy as a component of the system of humanities knowledge and outside this context are considered, with a focus on the cultural horizons of historical knowledge as such. The role and influence of the philosophical system of knowledge on the formation of the cultural field in different historical eras is emphasized. The special value of the philosophical worldview in forming a holistic view of man, the world, and the perspective of their existence in comparison with other fields of knowledge is emphasized. A number of promising directions in the genesis of the ontological heritage of fundamental questions of philosophy, which «wander» from era to era and appear on the agenda of the historian of philosophy, are outlined. The role of history and historical methods in the process of renewing philosophical knowledge is highlighted. A separate layer of analysis is the problem of the secularization of cultural space and its inevitable influence on the established traditions of philosophical visions of personality and culture. Creative and innovative attempts by contemporary researchers of philosophy and its history to question some of the established views of academic philosophy on the history of culture are traced. A critical examination of the attempt to unify philosophical knowledge in the context of secular culture and the spread of destructive relativism. An attempt to outline the main provisions of the cultural and ethical code of the contemporary historian of philosophy. The interconnection and mutual influence of history and philosophy in their attempts at axiological analysis of contemporary cultural and historical processes are highlighted. The special philosophical status of man (as a subject of cognition) in the cognitive element of the human spirit as a witness, commentator, participant, and interpreter of history and cultural processes in history is emphasized. The methodological basis for the formation of both the philosophical and historical-cultural picture of the world was considered.