Статті КМЕіСГД (ІПБТ)
Permanent URI for this collection
Browse
Browsing Статті КМЕіСГД (ІПБТ) by Author "Бескаравайний, Станіслав Сергійович"
Now showing 1 - 3 of 3
Results Per Page
Sort Options
Item Про кризу культури та людини в «надуманому» традиціоналізмі Р. Генона(Дніпровський національний університет ім. Олеся Гончара, Дніпро, 2023) Борисова, Тетяна Вікторівна; Бескаравайний, Станіслав СергійовичUKR: Культурно-філософський вимір проблеми духовної складової людини та суспільства в творчості французького мислителя Р. Генона здійснюється в історико-філософському ключі. Увага зосереджується на спробах Р. Генона демонструвати прихильність консервативним традиціям християнського світу. Здійснюється критичний огляд позицій філософської картини світу Р. Генона, підкреслюється його спроба здолати кризу культурного розвитку через симбіоз різних релігій, вірувань та вчень.Item Протиріччя інструментального та суб'єктного підходів в осмисленні загального штучного інтелекту(Видавництво «Грані», 2023) Бескаравайний, Станіслав СергійовичUKR: Мета : розкрити одне з протиріч у розумінні «загального штучного інтелекту» (ЗШІ), а саме уявлення про ЗШІ одночасно як про інструмент і як про суб'єкт, та виявити шлях його усунення. Актуальність: виявлення перспективних напрямів розвитку ШІ, а також уточнення потенційних загроз, які він може нести. Усунення деяких фобій, що супроводжують процес становлення ЗШІ. Результати: інструментальний підхід у розумінні ШІ має основу в інструментальному розумінні техніки взагалі, а також у класичних уявленнях про штучний інтелект, що були сформовані у працях А. Тьюринга. Такий підхід редукує роль ШІ до ролі «автономного помічника», спрямованого на вирішення обмеженого кола завдань, що викликає перманентну етичну дискусію про відповідальність людини-керівника. Опоненти суто інструментального розуміння ШІ розглядають його узагальнено, у межах концепції глобального еволюціонізму, або фокусуються на прогнозуванні соціальних та біологічних наслідків створення ЗШІ. Щоб усунути ці протиріччя, ШІ необхідно розглядати як суб'єкт, який повинен взаємодіяти з реальними об'єктами, для чого потрібне тіло. Саме власне тіло може верифікувати для ШІ процеси абстрагування для дослідження навколишнього середовища. Отже, роботехніку необхідно розглядати не як прикладну дисципліну, а як одну із фундаментальних складових створення ЗШІ. Для оцінки можливості створення ЗШІ при існуючому рівні розвитку техніки, використано діалектичний метод, історичний підхід, критерії автономності та цілепокладання. Висновки: створення ЗШІ без надання йому якостей суб'єктності неможливе. Які б утилітарні можливості не отримали ШІ, самі собою вони залишаються інструментами, а такі не можуть становити загрозу соціуму. ЗШІ повинен мати можливість формулювати власні цілі розвитку. Значною загрозою може бути звуження соціальної ролі людини, коли цілі діяльності індивіду в соціумі задаватимуться вже ЗШІ.Item Суб’єктна межа антропоморфності роботів(Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара, Дніпро, Україна, 2023) Бескаравайний, Станіслав СергійовичUKR: Мета. Обґрунтувати одну з можливих меж антропоморфності у створенні людиноподібних роботів. Актуальність. Виявлення потенційних протиріч у розвитку робототехніки та уточнення загроз, які можуть нести. Формування уявлень про міру антропоморфності роботів, коли вони зможуть заміщати людину у соціумі. Результати. Уявлення про роботи та ШІ, як про інструменти, засноване на інструментальному розумінні техніки взагалі, а також на осмислення роботів як виконавців. Опонують такому підходу переважно філософські та художні точки зору, які часто профанують проблему або розглядають її як віддалену перспективу. Робота, в процесі його наближення до людини (тобто створення повної біологічної та психічної копії людини штучного походження), необхідно розглядати як об’єкт, який набуває якостей суб’єкта. Якщо робот залишається об’єктом, то асимптотичне наближення до антропоморфності перетворює його на «ляльку», на маріонетку, тому що свобода вибору несумісна зі статусом об’єкта. Якщо робот набуває суб’єктності, то для конкуренції з іншими техногенними суб’єктами, йому необхідно усунути обмеження людської форми. Якщо такий суб’єкт якимось чином зберігає контроль над антропоморфною машиною, то для нього це не вмістилище свідомості, а лише інструмент для впливу на специфічне середовище, створене для людини, а також для соціального спілкування з людиною. Тобто для повноцінного техногенного суб’єкту, для загального ШІ ідеальна подоба людини — це лише специфічний антропоморфний орган почуття. Цей процес багато в чому визначений тим, що людина в рамках технічного прогресу перебуває в перманентному протиріччі: люди прагнуть бути метою, а не засобом, але революції в техніці дозволяють відчужувати окремі якості та вміння людей, замінюючи людину механізмом. Ідеальна штучна подоба людини – створює можливість повного відчуження продуктів будь-якої людської діяльності. Для оцінки можливості створення антропоморфного робота за існуючого рівня розвитку техніки використано діалектичний метод, історичний підхід, метод уявного експерименту, критерії автономності та цілепокладання. Висновки. Однією з меж антропоморфності у створенні роботів можливо вважати досягнення ними суб’єктності. Для техногенного суб’єкта сама антропоморфність втрачає сенс як суттєва конкурентна перевага, тому що виникнуть більш досконалі носії психіки.