Browsing by Author "Безруков, Андрій Вікторович"

Now showing 1 - 16 of 16

Виробнича практика
(Український державний університет науки і технологій, Дніпро, 2023) Безруков, Андрій Вікторович; Боговик, Оксана Аурелівна
UKR: Методичні рекомендації для набуття навичок роботи за спеціальністю 035 Філологія, спеціальністю 035.041 Германські мови та літератури (переклад включно), перша – англійська призначені для студентів II курсу бакалаврату і вміщують 20 автентичних науково-технічних текстів, а також спеціально розроблені завдання до них. Видання розраховане на 120 годин роботи. Методичні рекомендації укладено з метою забезпечення планомірного керівництва аудиторною та самостійною діяльністю студентів під час проходження виробничої практики.
Гедоністично-теологічні мотиви французького бароко й духовна лірика англійських метафізиків: поетизація авторського досвіду vs сакралізація потаємних почуттів
(Київський столичний університет імені Бориса Грінченка, 2024) Безруков, Андрій Вікторович
UKR: У поетикальному розмаїтті західноєвропейського бароко світоглядною домінантою постає пошук єдності у протиріччях буття, що майже завжди занурює тогочасну людину в теологічний контекст. Особливо виразно це простежується у творах англійських метафізиків XVII ст., унікальний стиль яких заведено розглядати у річищі становлення європейсько-континентальної поетичної традиції. Водночас звернення до французького варіанту бароко як своєрідного літературного імперативу в компаративних студіях зі "школою" метафізиків в Англії зумовлюється специфікою історико-мистецького процесу, що продукує певні художні стратегії поетизації авторського досвіду / сакралізації потаємних (інтимних) почуттів у поетиці розглянутих явищ. Тож у статті розглянуто оригінальність засобів поетичного оприявнення власних світоглядних принципів митцями французького бароко й англійської "метафізичної школи", що набувають виразності у тісному зв’язку з авторськими парадигмами гедоністичнотеологічного vs духовного освоєння дійсності. Досліджувані засоби актуалізуються на образно-сюжетному й структурному рівнях, що визначає методологічні засади розвідки, які базуються на концептуальних підходах компаративного аналізу зелементами герменевтичного, імагологічного, лінгвостилістичного, а також культурно-історичного методів. Акцентовано, що парадоксальне введення до любовних віршів з гедоністичними мотивами власних глибокодумних міркувань про витоки світобудови наближає лірику французьких авторів (Теофіль) до пасажів англійців, які навіть у любовних віршах порушують серйозні питання людського буття, релігії, світоустрою (Е. Марвелл). Водночас релігійна лірика французів (д’Обіньє, Спонд, Ла Сеппед) контрастує з метафізичними уявленнями про трансцендентний світ (Дж. Донн, Дж. Герберт, Ф. Кверлз, Г. Воен) передовсім трактуванням поширених у бароко тем швидкоплинності земного буття, смертності всього сущого, слабкості людської істоти, які у французів порушуються стилістично досить одноманітно. Натомість метафізична напруженість і емотивність вивільнення найпотаємніших порухів душі підносять духовну лірику англійських літераторів до рівня медитативної поезії.
Генеза нової поетики у пізньосередньовічній Європі: проторенесансні візії Джакомо да Лентіні й Dolce Stil Nuovo
(Київський університет імені Бориса Грінченка, 2023) Безруков, Андрій Вікторович
UKR: У презентованій розвідці здійснено оглядовий аналіз історичних і культурних передумов зародження й становлення поезії нового типу, що була наслідком акумуляції й вивільнення потужної творчої енергії нової генерації поетів у пізньосередньовічній Європі. Мова йде насамперед про митців сицилійської школи, а також представників Dolce Stil Nuovo («солодкого нового стилю»). Апелювання сучасних літературознавчих студій до історико-культурних витоків таких визначальних літературних феноменів, які й сьогодні не втратили своєї актуальності, зумовлене необхідністю їх переосмислення у парадигмі новітніх наукових підходів. Для цього у дослідженні застосовується комплекс методів культурно-історичного, біографічного, герменевтичного й компаративного аналізу, а також метод узагальнення. Європейська поетична традиція пройшла довгий шлях у пошуках нових форм і засобів художнього відображення дійсності. Виникнення на Апеннінському півострові у першій половині XIII ст. сицилійської школи стало визначальною подією у літературній і лінгвістичній історії Старого Світу. Вона поклала початок італійській поезії Dolce Stil Nuovo і багато у чому була попередницею лірики Данте і Петрарки, заклавши основи філософії ліричної поезії. Сицилійці надали потужний імпульс для подальшої розробки поетичної теорії, образів і тем, які стали ключовими у поезії стильновізму, а також у рецепції багатьох творців європейського Ренесансу. Звернення до окремих тем і мотивів та їх витончена трансформація увиразнюють уявлення сицилійських митців про поезію як специфічний різновид філософії. Очевидно, що порівняно пізній час виникнення й висококультурне оточення зумовили рафінованість художніх форм і стилістичних засобів оприявлення абстрактного змісту таких поезій. Поетична творчість в особі, зокрема, Джакомо да Лентіні зазнавала переакцентуації у підходах до римування й поетизування, та найголовніше — до психологічного освоєння дійсності й осмислення теми кохання у метафізичному вимірі. Ідейно-естетична та світоглядна єдність зближувала поетів Dolce Stil Nuovo, які розвивали новації сицилійця да Лентіні, з художніми пошуками митців раннього італійського Відродження. У статті акцентовано особливу увагу на специфіці літературної діяльності авторів у часи творення нової європейської лірики, що привела до найважливішої у розвитку світової поезії події — зародження сонетної традиції — появи першої метричної форми з твердою строфікою, яка на наступні століття визначила ключові вектори еволюції поетичного слова.
Експлікація християнської догматики в художньому просторі англійської метафізичної лірики XVII ст.
(Запорізький національний університет, Запоріжжя, 2021) Безруков, Андрій Вікторович
UKR: Артикулювання питань увиразнення релігійної проблематики у поетикальному дискурсі завжди вимагає залучення широкого літературного та літературознавчого контексту. Європейське бароко, у межах якого відбувалося становлення «метафізичної школи» в Англії, вирізняється серед інших типів культури й художніх систем, зокрема, потужним впливом філософсько-теологічної парадигми кінця XVI – початку XVII ст. на уявлення тогочасної людини про світоустрій і зрештою на творчі інтенції митців. Теократизація суспільної думки відбивається на художньому рівні та маніфестує на сторінках складних і вишуканих творів метафізиків. Мета роботи випливає зі спроби акцентуалізації релігійного досвіду та увиразнення християнського догматизму у художньому вимірі метафізичної лірики. Методологія дослідження поєднує концептуальні стратегії лінгвостилістичного, герменевтичного, імагологічного аналізу, культурно- історичного методу та методу експлікації. Показово, що конфесійна боротьба та державна політика Англії сприяли виявленню у поетичному тексті метафізичного як особливої категорії, що імпліцитно фіксує прагнення до істинної релігійної віри та абсолютизації християнського ідеалу. Релігійна проблематика у метафізиків постає певною призмою, крізь яку аналізуються та сприймаються всі аспекти людського буття, а ідеологічна християнізація поетики приводить до трансформації творчої свідомості. Резюмуючи, що літератори «метафізичної школи» свідомо присвячують своє життя духовним пошукам, вбачаючи у поезії інструмент пізнання й прославляння Бога, наголосимо на вишуканості художніх форм і засобів відображення результатів цих пошуків у поетичній тканині метафізичних творів. Спроба окреслити межі суто релігійної лірики та метафізичної поезії, здійснена у презентованій розвідці, вкотре демонструє умовність цих меж. Поетизація трансперсонального досвіду, що означає надособистісну сутність свідомості людини й корелює з поняттям власне метафізичного – надматеріальною сутністю буття, сприяє створенню універсальної образності для експлікації християнської догматики у поетикальному вимірі метафізичних пасажів.
Емблематизм в ейдологічному вимірі метафізичної поезії: алегоричне зображення дійсності vs енігматичне кодування буття
(Херсонський державний університет, Херсон, 2020) Безруков, Андрій Вікторович
UK: У пропонованій розвідці артикулюються питання лінгвовізуальної репрезентації емблематики в ейдологічному просторі англійської метафізичної лірики XVII ст., що і визначає мету дослідження. Стаття зорієнтована на виявлення специфіки функціонування емблеми в поетикальному дискурсі барокової літератури, реактуалізацію наукових положень щодо осмислення емблематики як ключового елементу творчого методу англійських метафізиків, демонстрацію шляхів увиразнення емблематичного складника в ейдології «метафізичної школи». Методологія вибудовується на поєднанні дослідницьких стратегій ейдологічних студій з методами інтерпретативного, лінгвостилістичного, герменевтичного та імагологічного аналізу задля трактування образно-емблематичної системи метафізичних віршованих текстів. Результати. Ейдологія, позначаючи ту частину поетики, яка інтерпретує образно-символьний план твору, що нерозривно пов’язаний з його мотивами та творчими інтенціями автора, постає засобом актуалізації культурних кодів літератури. Дослідження метафізичної поезії XVII ст. у цьому проблемному полі покликане продемонструвати ставлення митців «школи Донна» до культурно-історичних подій тогочасся, що експлікується в складних і вишуканих символах-емблемах, які утворюють цілісний художній простір метафізичної поезії та вирізняють пасажі метафізиків на тлі типологічно схожих явищ світової літератури. Емблема, постаючи одночасно способом і засобом художнього мислення епохи бароко, ключем до алегоричного зображення дійсності / енігматичного кодування буття, набуває значення дистинктивної риси «метафізичної школи» в Англії. Висновки. Використовуючи художні потенції емблеми, метафізики прагнули до трансформації навколишньої реальності. Ейдологія метафізичної поезії як система образів, символів, знаків, які настійно вимагають розшифрування, об’єктивізує особливий спосіб світовідчуття, що веде до розуміння сакральних витоків світобудови. Емблематизм у таких поезіях, виявляючи їх оригінальність на імагологічному рівні, може виступати художньою основою реконструювання метафізичної картини світу.
Маніфестація метафізичного світобачення в «Екстазі» Дж. Донна
(Міжнародний гуманітарний університет, Одеса, 2017) Безруков, Андрій Вікторович
UK: Статтю присвячено дослідженню одного з найпоказовіших з точки зору наявності метафізичного сенсу віршів Джона Донна «Екстаз», в якому поет проголошує власну концепцію любові, обравши для цього трансоподібний стан людської психіки. У такому містичному єднанні душі закоханих, вийшовши з тіл, зливаються воєдино, щоб набути нових властивостей, і повернувшись у свої фізичні оболонки, передати їм новий досвід. Метафізичне в проаналізованій поезії маніфестує в першу чергу через поєднання протилежностей, що відображається на образно-художньому рівні.
Маніфестація метафізичного світобачення в «Екстазі» Дж. Донна (препринт)
(Міжнародний гуманітарний університет, Одеса, 2017) Безруков, Андрій Вікторович
UK: Статтю присвячено дослідженню одного з найпоказовіших з точки зору наявності метафізичного сенсу віршів Джона Донна «Екстаз», в якому поет проголошує власну концепцію любові, обравши для цього трансоподібний стан людської психіки. У такому містичному єднанні душі закоханих, вийшовши з тіл, зливаються воєдино, щоб набути нових властивостей, і повернувшись у свої фізичні оболонки, передати їм новий досвід. Метафізичне в проаналізованій поезії маніфестує в першу чергу через поєднання протилежностей, що відображається на образно-художньому рівні.
Метафізичні парадигми у творчості першого покоління англійських метафізиків (Дж. Донна, Дж. Герберта, Ф. Кверлза)
(Society for Cultural and Scientific Progress in Central and Eastern Europe, Budapest, 2017) Безруков, Андрій Вікторович
UK: Статтю присвячено дослідженню феномена метафізичної поезії, становленню її стилю в Англії першої половини ХVII ст., виокремленню основних принципів поетизування. Аналіз проводиться із залученням поетичних творів першого покоління літераторів «метафізичної школи» (Дж. Донна, Дж. Герберта, Ф. Кверлза), які своєю творчістю поклали початок оформленню нового стилю, що поширився далеко за межі Британських островів. У роботах Донна, Герберта, Кверлза отримала розвиток нова літературна філософія, у якій повинні були поєднатися наукове, релігійне, поетичне, а сенс її був названий С. Джонсоном метафізичним. Барокова концепція людини і світу, у лоні якої зародилася й «метафізична школа», дозволила недопустимий раніше у поетичній мові синтез різнопланових засобів усвідомлення дійсності. Беззаперечним "головою" "метафізичної школи" визнається Дж. Донн, але внесок Дж. Герберта у розвиток її ідей занадто значний, щоб зараховувати поета до решти представників напряму. У статті пропонується теза, згідно якої наряду з Донном і Гербертом неабиякий вплив на формування стилю метафізичної поезії спричинив Ф. Кверлз.
Метафізичні парадигми у творчості першого покоління англійських метафізиків (Дж. Донна, Дж. Герберта, Ф. Кверлза) (препринт)
(Society for Cultural and Scientific Progress in Central and Eastern Europe, Budapest, 2017) Безруков, Андрій Вікторович
UK: Статтю присвячено дослідженню феномена метафізичної поезії, становленню її стилю в Англії першої половини ХVII ст., виокремленню основних принципів поетизування. Аналіз проводиться із залученням поетичних творів першого покоління літераторів «метафізичної школи» (Дж. Донна, Дж. Герберта, Ф. Кверлза), які своєю творчістю поклали початок оформленню нового стилю, що поширився далеко за межі Британських островів. У роботах Донна, Герберта, Кверлза отримала розвиток нова літературна філософія, у якій повинні були поєднатися наукове, релігійне, поетичне, а сенс її був названий С. Джонсоном метафізичним. Барокова концепція людини і світу, у лоні якої зародилася й «метафізична школа», дозволила недопустимий раніше у поетичній мові синтез різнопланових засобів усвідомлення дійсності. Беззаперечним "головою" "метафізичної школи" визнається Дж. Донн, але внесок Дж. Герберта у розвиток її ідей занадто значний, щоб зараховувати поета до решти представників напряму. У статті пропонується теза, згідно якої наряду з Донном і Гербертом неабиякий вплив на формування стилю метафізичної поезії спричинив Ф. Кверлз.
Поезія англійських метафізиків XVII ст.: історія наукового осмислення феномену та сучасні студії
(Міжнародний гуманітарний університет, Одеса, 2018) Безруков, Андрій Вікторович
UK: В статті розглядаються основні вектори наукового оволодіння феноменом англійської метафізичної поезії, починаючи від її відродження на початку ХХ ст. до сьогодення. Адже саме систематизація наукових поглядів та простеження трансформацій наукових установок щодо творчості літераторів «метафізичної школи» сприяє багатовекторному вивченню унікальних стильових парадигм поезії метафізиків, що може наблизити до розуміння грандіозної картини світу та шляхів передачі трансперсонального досвіду, які набувають художніх контурів у творах англійських митців XVII ст., – першовідкривачів метафізичної образності.
Практична граматика англійської мови: частини мови
(ФОП Касян-Шаїнський, Дніпро, 2022) Безруков, Андрій Вікторович; Боговик, Оксана Аурелівна
UKR: Навчальний посібник охоплює базові елементи морфології англійської мови – граматичні класи слів (частини мови), а саме іменник, артикль, прикметник, прислівник, числівник, займенник, дієслово, прийменник, сполучник та вигук, – правила функціонування яких у реченні часто викликають труднощі під час вивчення англійської мови та виконання перекладів. Посібник містить 276 різнорівневих вправ для відпрацювання вживання відповідних граматичних правил та вдосконалення навичок адекватної іншомовної комунікації. Комплекс розроблених завдань у процесі їх виконання спрямований на ефективне засвоєння граматичного матеріалу на аудиторних заняттях і під час самостійної роботи. У посібнику подано додатки, покликані розширити уявлення про те чи інше граматичне явище, а також глосарій граматичних термінів, вживаних у виданні. Навчальний посібник призначений для здобувачів вищої освіти з філологічних спеціальностей (переклад включно), а також для самостійного опрацювання ключових елементів морфологічної системи англійської мови.
Прецедентні феномени як репрезентанти американської самоідентичності у романі Стівена Кінга «Інститут»
(Маріупольський державний університет, 2022) Безруков, Андрій Вікторович; Боговик, Оксана Аурелівна
UKR: Явище прецедентності у художньому просторі постає лінгвоконцептологічним та інгвокультурологічним конструктом і вміщує усю сукупність прецедентних феноменів: імена, події, висловлення, твори, ідеї тощо. Роль прецедентних феноменів у процесах ідентифікації і самоідентифікації національно-культурного виміру людини визначається тими емоційно-пізнавальними парадигмами, які притаманні певному світоглядному типу. Обраний джерелом прецедентних феноменів роман Стівена Кінга «Інститут» (King, 2019) вирізняється на тлі решти книг майстра горору і цікавий значною кількістю засобів увиразнення національної самосвідомості в американському культурному просторі. Експлікація прецедентних феноменів у романі уможливлює їх дескрипцію як специфічних когнітивних структур носіїв американської культури, заснованих на національно-історичному й соціокультурному досвіді американців, що і є елементом самоідентичності.
Теорія транстекстуальності в художніх практиках (пост)модернізму: типологія текстуальної трансцендентності
(Київський столичний університет імені Бориса Грінченка, Київ, 2025) Безруков, Андрій Вікторович
UKR: Феномен транстекстуальності постає не лише актуальним предметом дослідження (пост)структуралістів, а й значущим методологічним інструментом у (пост)модерністських літературознавчих студіях. П’ять підтипів транстекстуальних зв’язків, які виокремив Ж. Женетт — інтертекстуальність, паратекстуальність, гіпертекстуальність, архітекстуальність і метатекстуальність, — репрезентуються в представленій розвідці крізь призму (пост)модерністських пошуків, увиразнюючи ідею текстової трансцендентності. Транстекстуальність трактується як тип залежності будь-якого тексту від інших, що акцентує транстекстуальну «єдність» літературного простору та його зв’язок із позалітературними явищами. Мета дослідження полягає в експлікації функціювання теорії транстекстуальної взаємодії у творах (пост)модерністів, що демонструють різні підтипи текстуальної трансцендентності. Предметом дослідження є особливості реалізації транстекстуальних зв’язків у художніх практиках (пост)модерністів. Елементом наукової новизни визначаються досліджувані «тексти» в їхньому зв’язку з іншими «феноменами» світової культури і критики. Результати дослідження засвідчують поліморфний характер транстекстуальності, що охоплює різні рівні та механізми текстуальної взаємодії — від цитатного й алюзивного до гіпертекстуального й метатекстуального, утворюючи цілісну систему смислових зв’язків. Серед п’яти підтипів транстекстуальності інтертекстуальність відіграє провідну роль у процесі становлення постмодернізму як оригінального напряму мистецтва, зокрема літературного, водночас підкреслюючи, що будь-який новий текст як багатовимірний простір, детермінований історичними й соціальними обставинами, є переосмисленням попереднього художнього досвіду. Таким чином, транстекстуальність постає не лише теоретичною моделлю взаємозв’язку текстів, а й універсальною аналітичною категорією сучасного літературознавства, що інтерпретує культурний розвиток як безперервний процес оновлення смислів. Перспективи подальших досліджень полягають у розширенні аналізу транстекстуальності за межі літератури — у сферу цифрових медіа, гіпертекстових і мультимодальних форм письма, де взаємодія текстів виявляється в нових семіотичних і комунікативних вимірах.
Трагічні наративи та ірраціоналістичні настрої в інтерпретаціях літераторів «метафізичної школи» й поетів німецького бароко
(Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського, Київ, 2019) Безруков, Андрій Вікторович
UK: Статтю присвячено дослідженню риторичних аспектів зображення трагічних та ірраціоналістичних мотивів у поезіях англійських метафізиків і німецьких барокових авторів. Історичні події всеєвропейського масштабу в XVII ст. зумовили звернення тогочасних митців до трагічних наративних стратегій і провокували ірраціоналістичне бачення світу. Тридцятирічна війна в Німеччині, громадянські смути в Англії, зокрема, стали каталізатором небувалого розквіту поетичної думки як на континенті, так і на Британських островах. Хаос світу визначав призначення людини, доля якої трагічна, бо вона сама – втілення мінливості світу й буття, повного скорботи й страждань, що унеможливлювало будь-які людські намагання. Стаття, яка є частиною масштабного дослідження з вивчення англійської метафізичної поезії в широкому контексті поетико-риторичної єдності західноєвропейського бароко, має на меті продемонструвати риторичні стратегії для зображення трагічно-ірраціоналістичного світовідчуття у творах вищеназваних митців. При цьому, очевидно, їх бентежать навіть не фізичне знесилення, біль і муки, а передусім внутрішній неспокій, утрата «скарбів душі», безбожність земного світу. Несталість людського буття, повна втрата зв’язку з Абсолютом, безвихідь наклали глибокий відбиток на творчість цілого покоління барокових письменників. Їхня звичка скрізь шукати таємні знаки долі, приховане в очевидному засвідчує глибоку духовну кризу, розгубленість і безрадісність людського існування в жорстокому світі, де кожен день несе смерть, безнадійність, невизначеність. Примітно, що саме з тих часів письменники все частіше стали використовувати криваві протистояння XVII ст. як метафору жахіть війни та загалом як метафору глобальної кризи свідомості, що спіткала людство під час переходу від Середньовіччя до Нового часу. Наративні стратегії, до яких удаються поети тогочасся, зображуючи свій час протиприродним, алогічним, увиразнюють ту глибину авторської думки, яка характеризується неприборканим бажанням гармонізації навколишньої дійсності, прагненням до єднання з Абсолютом.
Історія зарубіжної літератури: від античності до початку XIX ст.
(ФОП Касян-Шаїнський, Дніпро, 2021) Безруков, Андрій Вікторович
UK: Навчальний посібник з дисципліни «Історія зарубіжної літератури» складається з двох частин. Презентована перша частина містить матеріал з теорії та історії літератури, що висвітлює особливості зародження та генези давньогрецької і давньоримської літератур, західноєвропейської літератури Середньовіччя, Відродження, класицизму, бароко, Просвітництва, а також містить оглядову лекцію з особливостей періодизації літератури та розвитку літературних напрямів XIX ст. Видання структуроване за хронологічним принципом викладення та засвоєння матеріалу. Навчальний посібник вміщує шістнадцять лекцій, контрольні питання і перелік художніх текстів, обов’язкових для ознайомлення. Навчальний посібник призначений для аудиторної та самостійної роботи студентів філологічних та інших гуманітарних спеціальностей закладів вищої освіти.
Історія зарубіжної літератури: від романтизму до постмодернізму
(ФОП Касян-Шаїнський, Дніпро, 2021) Безруков, Андрій Вікторович
UK: Навчальний посібник з дисципліни «Історія зарубіжної літератури» складається з двох частин. Матеріали презентованої другої частини вияскравлюють історико-теоретичні аспекти зародження, трансформації та становлення найвизначніших художніх стилів у літературі ХІХ–ХХІ ст., зокрема романтизму, реалізму, модернізму, (пост)постмодернізму, а також розвитку літературних течій і напрямів у західноєвропейському та американському мистецтві слова, що визначили ключові вектори духовної еволюції людства. Структура видання детермінована хронологічним принципом викладення та засвоєння матеріалу. Навчальний посібник складається з шістнадцяти лекцій, контрольних питань і переліку художніх текстів, обов’язкових для ознайомлення. Навчальний посібник призначений для аудиторної та самостійної роботи студентів філологічних та інших гуманітарних спеціальностей закладів вищої освіти.