Browsing by Author "Савич, Анжеліка Вікторівна"

Now showing 1 - 13 of 13

Гуманитарные компетенции как парадигма подготовки гармоничной личности в техническом ВУЗе
(SPC «InterConf», Peal Press Ltd., 2022) Савич, Анжеліка Вікторівна
RUS: В статьe рассматриваются вопросы, связанными проблемой современного общества, которому требуются люди, быстро адаптирующиеся к изменениям, происходящим в постиндустриальном мире. Объективной исторической закономерностью в настоящее время является повышение требований к уровню образованности человека. Исходя из общих требований к подготовке специалистов, к коим относятся: - реализация современной концепции высшего образования в рамках знаниевой образовательной парадигмы; - необходимость проведения в соответствие уровня подготовки студента технического вуза и потребностей общества в определенного рода специалистах; - актуализация гуманизации и гуманитаризации обучения специалистов технических вузов.
Деколонізація й переосмислення змісту предмета «Історія України»
(Інститут обдарованої дитини НАПН України, Київ, 2025) Безена, Іван Михайлович; Савич, Анжеліка Вікторівна
UKR: Наші розвідки присвячено змістовим процесам розвитку шкільної історичної освіти та деколонізації змісту української історії, культури та світоглядів як важливого чинника загальноєвропейських перспектив. Відмічаємо, що деколонізація суспільного життя й змісту освіти є актуальним концептом в західній академічній думці, який втілюється через соціальну й наукову активність, розвиток суспільної культури, переосмислення історії національного розвитку. Не заперечно, що постколоніальні дослідження стали площиною інтелектуальної боротьби між українською та російською/імперською історіографіями. Тому у зв’язку з цим переосмислення західної й української культури у світлі її імперського експансіоністського минулого визначає основну мету деколонізації в українській науці, освіті, особистісних світоглядах тощо. Базовою цінністю постають принципи свободи думки та верховенства права, які в процесах деколонізації української історії та культури доповнюється іншими загальнолюдськими чеснотами. Саме історична й культурна деколонізація в Україні спрямована на легітимацію і закріплення сучасних європейських цінностей в національному суспільстві, але в той же час поглиблюється наскрізним й глибинним шляхом подолання «російськоорієнтованої»/ «совєтської» (євразійської) традицій світоглядного мислення й оцінки історичних процесів. Метою дослідження є розвідки змісту сучасних наукових, освітніх та загальнонаціональних процесів направлених на деколонізацію навчальної літератури та формування нового змісту історичної освіти в Україні. Методи дослідження: емпіричного дослідження (спостереження, порівняння, вимір, експеримент, моніторинг); теоретичного дослідження (ідеалізація, уявний експеримент, формалізація, дедуктивно-аксіоматичний); загальні (абстрагування й конкретизація, аналіз, синтез, моделювання, аналогія, історичний і логічний методи). Висновки: загальні процеси деколонізації змісту наукових досліджень, історичної освіти в середній школі продовжується, але вони потребують особливої уваги науковців-істориків, педагогів-істориків щодо питання реалізації начальних програм, підготовки підручників з історії, дослідження української мови та літератури, педагогічні трансформації, ресурсне забезпечення навчального процесу з історії та літератури, ефективне формування нового світогляду покоління молоді спроможного розпізнати шкідливі ідеї «руського мира» та імперські наративи.
Динаміка розвитку інформаційного соціуму і концепції «комплаєнс» у сучасний період
(Український державний університет науки і технологій, Дніпро, 2026) Савич, Анжеліка Вікторівна
UKR: У сучасний період дуже актуальною стала проблема взаємодії культури і цивілізації. Інформаційне суспільство – це стадія розвитку цивілізації, у якій основним ресурсом стає інформація, а ключовими інструментами – цифрові технології, штучний інтелект, великі дані й інноваційні комунікаційні системи. Сучасний період розвитку суспільства характеризується кардинальними змінами у сфері взаємодії людини й інформації. Вперше за всю історію людства інформація і знання набули домінуючої позиції щодо таких найважливіших категорій, як матерія та енергія, «комплаєнс», професійна етика, корпоративна динаміка і стабільність. Саме цим засвідчивши перехід від індустріальної до інформаційної цивілізації. Побудова інформаційного суспільства, за правом, належить до пріоритетних завдань людства. Розвиток інформаційного суспільства, що часто іменується «суспільством, що навчається», нерозривно пов’язаний зі збільшенням потреби кожного громадянина в постійному підвищенні кваліфікації, оновленні знань, опануванні нових видів діяльності, чому сприяє система «комплаєнс». Вона з’єднує інформаційну, правову ,економічну і соціальну складові процесу створення культури, професійної етики і інтелектуальної перспективи розвитку держави, її структур і особистості.
Екологізація – індекс сучасної цивілізації
(Український державний університет науки і технологій, Навчально-науковий інститут «Інститут промислових та бізнес-технологій», Дніпро, 2022) Савич, Анжеліка Вікторівна; Гапонова, Людмила Євгеніївна
UKR: Розглядаються першочергові проблеми взаємовідносин суспільства і природи, їх складний і суперечливий характер.
Екологічні аспекти у змісті історичної освіти
(Дніпровська академія неперервної освіти Дніпропетровської обласної ради, Дніпро, 2024) Безена, Іван Михайлович; Савич, Анжеліка Вікторівна; Карпань, Ірина Семенівна
UKR: У статті проаналізовано процеси змістових трансформацій у контексті освітньої реформи: реалізації концепції «Нова українська школа» та вищої освіти, які окреслюють ключові питання оптимізації структури і змісту історичної освітньої галузі знання. Основою названих процесів стає осучаснений Державний стандарт базової середньої освіти та трансформації в змісті професійної підготовки у вищій освіті. Авторами зазначено, що відбуваються певні змістові трансформації навчальних програм з історії, що наповнюються новими наскрізними лініями, до яких відноситься питання про екологічне виховання, розвиток знаннєвих компетентностей щодо збереження оточуючого середовища й питань у проблемному полі «людина-природа». Особливе місце в цьому контексті посідає розвиток наскрізних знань з історії та впливу діяльності людини на природу, землю, річки й моря, флору і фауну, клімат тощо. Описано основні компоненти Концепції екологічної освіти України (2001), виділено такі її принципи: комплексність, неперервність, поширення серед населення з урахуванням індивідуальних професійних інтересів, стимулів та особливостей соціальних і територіальних груп для збереження загальнонаціонального природного ландшафту. Сучасна екологічна / «зелена» освіта – це постійний та змістовний процес формування у людини екологічного світогляду, екологічної свідомості та культури всіх верств населення, соціальних груп і суспільства загалом. Це процес освоєння цілого ряду системи знань (історичні, математичні, природничі тощо) про закони функціонування, життєдіяльності всього живого, екологічних систем і роль людини у збереженні природного середовища; процес індивідуального екологічного виховання і навчання, освоєння професійних знань, умінь, необхідних для природоохоронної діяльності й збереження першооснов природних ландшафтів. Мета статті – дослідити змістові особливості історичної освіти через призму екологічного світогляду людини, його ґенезу в розумінні свого діяльнісного впливу на природу в ході історії. Зроблено висновки про актуальність поширення екологічної освіти у змісті всіх дисциплін середньої і вищої школи.
Информационноемкость социокультурного пространства в современный период
(Український державний університет науки і технологій, Навчально-науковий інститут «Інститут промислових та бізнес-технологій», Дніпро, 2022) Савич, Анжеліка Вікторівна
UKR: Аналізується сучасний період розвитку суспільства як доба кардинальних змін у сфері взаємодії людини та інформації.
Культурно-інформаційна парадигма сучасного періоду розвитку суспільства: історико-екологічний аспект
(Дніпровська академія неперервної освіти Дніпропетровської обласної ради, Дніпро, 2025) Безена, Іван Михайлович; Савич, Анжеліка Вікторівна
UKR: У статті здійснено комплексний аналіз дослідницьких процесів сучасної культурно-інформаційної парадигми. У процесі дослідження з’ясовано, що різноманітні уявлення про соціум, його парадигмальні основи, різні системи суспільного співжиття, місця в них природно-екологічних оцінок, культурно-інформаційні світогляди людини як частини великої природи, формувалися з найдавніших часів. Традиційно розглядалась світоглядна різниця між суспільством і державою. Адже проблема побудови теоретичних моделей соціуму цілком пов’язана з історико-екологічним середовищем, у якому живе, господарює й існує людина як особистість та частина великої природи. Показано, що сучасне суспільство має свій внутрішній інформаційний «двигун-суперечності», який може нести відомості щодо протидії, знищення або сприяння відновленню біолого-екологічного простору. В окресленому контексті розглянуто єдність протилежностей, зокрема, два сутнісних значення: нерозривність і внутрішній взаємозв’язок, суперечливість різних сторін суспільного організму щодо господарюючої діяльності людини, відповідність або протиставлення однієї протилежності іншій. Тому сучасний період розвитку суспільства та його нова культурно-інформаційна парадигма значно трансформовані від дотеперішніх осмислень і трактувань. Авторами доведено, що людство переосмислило весь тягар глобальних і міжцивілізаційних проблем світу, які значно змінюють наш життєвий і діяльнісний простір, потребують нового осмислення й розуміння питання впливу людини на світ природи, флору і фауну, водні та корисні ресурси, енергоощадливість та ресурсозбережувальність тощо. Метою дослідження є узагальнення та осмислення культурно-інформаційної парадигми через історико-екологічні аспекти та людську діяльність. За підсумками наукової розвідки зазначено, що історико-екологічне середовище та господарська діяльність людини призвели до критичного переосмислення й нового змісту розуміння потреби цивілізації у розбудові індивідуального екологічного мислення особистості. Тому особливу увагу приділено впливу професійної діяльності людини на культурно-інформаційні процеси та стратегічні орієнтири: зберегти людську цивілізацію й навколишній світ, планету від руйнівних процесів і самознищення.
Присвоєння спадщини Київської Русі: як російська історіографія сформувала імперський наратив
(ФОП «Жукова Ірина Віталіївна», Київ, 2026) Лахно, Олександр Петрович; Савич, Анжеліка Вікторівна; Хоменко, Олена Олександрівна
UKR: У статті розглядалося, як російська історична наука забирала собі спадщину Київської Русі та створювала імперську версію історії, яка віками спотворювала правду про походження української держави й забирала в українського народу його власне історичне коріння. Перетворення історії Київської Русі на «початок російської держави» стало головною підвалиною російської імперської ідеї і досі використовується в сучасній пропаганді. У статті простежено, як будувався цей імперський міф: починаючи з «Синопсису» Інокентія Гізеля 1674 року, який до початку дев'ятнадцятого століття був головним історичним підручником у Російській імперії, через великі праці Миколи Карамзіна й аж до шовіністичної теорії Михайла Погодіна про начебто переселення давньокиївського населення на північ. Показано, як ці імперські вигадки перетворилися на радянську теорію про «давньоруську народність» – теорію, що прикрила імперську суть радянської держави гаслами про інтернаціоналізм, хоча насправді нічого не змінилося. Окремо йдеться про те, як Михайло Грушевський науково розвінчав цю імперську схему. У своїх десяти томах "Історії України-Русі" Грушевський зробив те, що можна назвати революцією в історичній науці: він показав, що українці – це прямі нащадки людей Київської Русі, а наша історія тягнеться від тих часів до сьогодення без жодних розривів. І що цікаво – те, що писав Грушевський, зараз підтверджується новими археологічними розкопками й дослідженнями мови, тож його праця й досі залишається потужною зброєю проти всіх тих імперських байок. Розглядається актуальність проблеми в умовах повномасштабної російської агресії проти України та використання імперського наративу про «спільну колиску народів» для обґрунтування територіальних претензій і заперечення права українців на власну державність. Обґрунтовується необхідність деколонізації історичної науки та громадської свідомості, звільнення від термінологічних нашарувань імперської історіографії та утвердження науково обґрунтованої концепції України-Русі як ранньоукраїнської держави.
Роль історії філософії у процесі оновлення знань
(КЗВО «Дніпровська академія неперервної освіти» Дніпропетровської обласної ради», Дніпро, 2025) Борисова, Тетяна Вікторівна; Савич, Анжеліка Вікторівна
UKR: У статті здійснена спроба через призму філософсько-історичного та культурно-історичного осмислення як самої філософії, так і її історичного спадку у статусі «історії філософії». Для посилення академічної ролі філософії та яскравої ілюстрації заданої теми була узята на розгляд монографія вітчизняного мислителя наших днів С. Таранова. Розглянуто різноманітні спроби тлумачення історії філософії як складової в системі гуманітарного знання, так і поза цим контекстом, із виходом на культурологічні горизонти історичного знання як такого. Підкреслюється роль та вплив філософської системи знань на формування культурного поля в різних історичних епохах. Наголошується на особливій цінності філософського світогляду у формуванні цілісного погляду на людину, світ та перспективу їх буття у порівнянні з іншими сферами знань. Окреслена низка доволі перспективних напрямів генезису онтогносеологічної спадковості фундаментальних питань філософії, що «кочують» з епохи в епоху та постають на порядку денному історика філософії. Висвітлена роль впливу історії та історичних методів у процесі оновлення філософського знання. Окремим пластом аналізу постає проблема секуляризації культурного простору та її неминучий вплив на сталі традиції філософських візій питань особистості та культури. Простежені творчі та новаторські спроби сучасних дослідників філософії та її історії ставити під сумнів деякі усталені для академічної філософії погляди на історію культури. Критично розглянута спроба уніфікації філософського знання в умовах секулярної культури та поширення деструктивного релятивізму. Здійснена спроба накреслити основні положення культурно-етичного кодексу історика філософії наших днів. Висвітлені питання взаємозв’язку та взаємовпливу історії та філософії в їх спробах аксіологічного аналізу культурно-історичних процесів сьогодення. Наголошується на особливому філософському статусі людини (як суб’єкта пізнання) у пізнавальній стихії людського духу як свідка, коментатора, учасника та інтерпретатора історії та культурних процесів в історії. Була розглянута методологічна база у формуванні як філософської, так і історико-культурної картини світу.
Соціокультурний простір вищої школи як основа формування гармонійної особистості студента
(Одеський національний морський університет; КУПРІЄНКО СВ, 2022) Савич, Анжеліка Вікторівна
UKR: У статті розглядаються питання, пов’язані з проблемою сучасного суспільства, що потребує людей, які швидко адаптуються до змін, що відбуваються в постіндустріальному світі. Об’єктивною історичною закономірністю сьогодні є підвищення вимог до рівня освіченості людини. Згідно із загальними вимогами до підготовки фахівців, серед яких: - реалізація сучасної концепції вищої освіти у межах освітньої парадигми; - необхідність узгодження відповідності рівня підготовки студента технічного вищого навчального закладу з потребами суспільства у певних фахівцях; - актуалізація гуманізації та гуманітаризації навчання спеціалістів технічних вищих навчальних закладів.
Інтегрування історико-екологічного соціуму в інформаційну культуру інженера сучасного суспільства
(КЗВО «Дніпровська академія неперервної освіти» Дніпропетровської обласної ради», Дніпро, 2023) Савич, Анжеліка Вікторівна
UKR: У статті розглядаються питання зміни самої парадигми і моделі інформаційного соціуму. Виникла необхідність забезпечити баланс між динамічними змінами, що відбуваються в природі і суспільстві, усім довкіллям, збільшеним обсягом інформації, стрімко розвиненими інформаційно-комунікаційними технологіями. На перший план виходить інформація. Найважливішим показником інформаційного суспільства є те, що кожен його член має рівні права і можливості вільно виробляти і своєчасно отримувати будь-яку інформацію, що його цікавить, окрім випадків, обмежених законом. У основі цього процесу лежить інформаційна культура суспільства. Поняття «інформаційна культура» сформувалося у другій половині ХХ століття у зв’язку з пильною увагою до механізмів і процесів інформаційного обміну. З погляду культурології, інформаційна культура характеризує культуру через інформацію, що акумулюється, обробляється і транслюється в межах інформації. Інформаційна культура є складовою ширшого поняття – «культура особистості». Під культурою особистості розуміється система особистісних якостей (розуму, характеру, уяви, пам’яті) усвідомлюваних безпосередньо індивідом як цінностей суспільства. Це в широкому розумінні. У вузькому – це здатність і потреба фахівця використовувати доступні інформаційні можливості для систематичного й усвідомленого пошуку нових знань, їх інтерпретації і поширення. Тобто інформаційну культуру варто розглядати як один із аспектів культурної діяльності взагалі і тому вона нерозривно пов’язана з «другою природою» (соціальною) людини, є продуктом її розумових здібностей. Залежно від суб’єкта, який виступає носієм інформаційної культури, останню можна розглядати на трьох рівнях: інформаційна культура особистості; інформаційна культура окремих груп спільноти (певного соціуму, нації, вікової або професійної групи тощо); інформаційна культура суспільства в цілому. Сьогодні інноваційна політика держави і впровадження нових технологій вимагають все більш складних рішень, спрямованих на розвиток і перетворення техносфери та всього світу в цілому. Можливо, що в епоху глобалізму і техніцизму підхід видається правомірним. У наш час електронних технологій і величезних можливостей існує спокуса відчути себе Творцем. Коли людина може, керуючись своїми знаннями та вміннями, досягненнями цивілізації, науки і техніки, дозволити собі вирішувати долю та створювати нову, навіть собі подібну істоту, то природно виникає питання про механізм стримування і регулювання своїх винаходів і досліджень, що можуть призвести до загибелі людства (відкриття нейтронної бомби, наприклад). У зв’язку з цим значну роль відіграє інформаційна культура, що виявляється в інформаційній необізнаності людини. Під інформаційною поведінкою ми розуміємо образ дій, сукупність зусиль, спрямованих людиною на отримання-засвоєння і використання-створення нового знання, його передавання і поширення в суспільстві. Інформаційна поведінка фахівців стає основою соціальної диференціації. І, якщо раніше причини соціальної нерівності пов’язували з походженням і наявністю громадянських прав, власністю і доходами, становищем у соціальній структурі суспільства, то сьогодні чинником розшарування стає рівень інформаційної культури, що виявляється в інформаційній поведінці. Екологізація культури – це перехід до екологічно орієнтованої культури, що дає можливість людині зберегти своє середовище і вижити фізично і духовно. На перший план висувається антропологічний вимір культури. Культура має забезпечити цілісність людини, її здоров’я і щастя в умовах, коли чимало факторів науково-технічного і соціального розвитку руйнують цю цілісність, негативно впливають на здоров’я людини, заважають досягненню її щастя.
Інтелектуальна процедура формування творчої особистості студента
(КЗВО «Дніпровська академія неперервної освіти» Дніпропетровської обласної ради; Filozofska fakulteta University of Ljubljana, Slovenia, 2022) Савич, Анжеліка Вікторівна
UKR: Розвиток суспільства є неможливим без всесвітньої активізації інтелектуального, духовного потенціалу суспільства. Розуміння цього дає змогу знаходити ефективні шляхи і методи формування інтелігентної особистості спеціаліста, яка здатна реалізувати свій творчий потенціал у всіх сферах життєдіяльності. Стаючи інтелігентом після отримання диплома чи посади, людина нерідко не є ним за своєю сутністю і способом життя адже саме інтелігенція є ініціатором ідей, творчості, розвитку і перспективи. У зв’язку з цим факторами, які ефективно впливають на духовний та моральний розвиток особистості є культура та інтелектуальні і творчі здібності,сформовані певним соціокультурним середовищем.
Інформаційне поле соціуму на етапах розвитку цивілізації
(Український державний університет науки і технологій, Дніпро, 2023) Савич, Анжеліка Вікторівна
UKR: Розглядаються особливості інформаційної складової соціуму в залежності від розвитку цивілізації.