Інші праці КЕМ ФУЕЕП ДІІТ

Permanent URI for this collectionhttps://crust.ust.edu.ua/handle/123456789/21680

ENG: Other Works

Browse

Now showing 1 - 5 of 5

Цифровізація як стратегічний напрямок розвитку залізничного транспорту
(Український державний університет науки і технологій, Дніпро, 2026) Залеський, Олексій Вікторович
UKR: Дисертація присвячена науковому обґрунтуванню та розробленню теоретико-методологічних і практичних засад управління цифровою трансформацією підприємств залізничного транспорту в умовах воєнного стану, які спрямовані на підвищення їхньої стійкості, ефективності та конкурентоспроможності. Для досягнення цієї мети було вирішено низку взаємопов’язаних завдань, серед яких: узагальнення теоретико-методологічних підходів до визначення сутності цифрової трансформації; обґрунтування необхідності впровадження цифрових технологій для підвищення конкурентоспроможності залізничних перевезень; дослідження тенденцій цифровізації світових залізниць; діагностування рівня цифрової зрілості підприємств; розроблення методики оцінювання ризиків та створення алгоритмічної моделі прогнозування пасажиропотоку.
Удосконалення системи менеджменту персоналу підприємства на основі цифрової конвергенції
(Український державний університет науки і технологій, Дніпро, 2026) Махінько, Ілля Володимирович
UKR: Дисертація присвячена розробленню теоретичних положень, методичних підходів і практичних рекомендацій щодо удосконалення системи менеджменту персоналу підприємства на основі цифрової конвергенції. Досліджено, що питання формування та реалізації стратегії управління розвитком персоналу в умовах воєнного стану набуває особливої актуальності. Сучасні підприємства функціонують у складному й нестабільному середовищі, де поєднуються військові ризики, економічна нестабільність, висока плинність кадрів, проблеми з логістикою та обмеженість фінансових ресурсів. За таких умов ефективне управління персоналом стає не лише інструментом забезпечення стабільності виробничих процесів, а й важливою складовою економічної безпеки підприємства. У роботі проаналізовано ключові поняття в системі управління персоналом підприємства та сучасні методи розвитку персоналу. Доведено, що універсальних методів навчання й розвитку персоналу не існує. Кожне підприємство має власні особливості: галузеві, технологічні, соціально-економічні, кадрові, а також зовнішні фактори впливу. Тому менеджери повинні гнучко комбінувати різні методи навчання, застосовувати як класичні, так і інноваційні підходи, враховувати категорії працівників і специфіку завдань, які вони виконують. В умовах війни особливого значення набуває поєднання професійного навчання з психологічною підтримкою та розвитком соціальної відповідальності підприємства перед працівниками. Запропоновано комплексний інноваційний підхід, який враховує традиційні та інноваційні методи управління персоналом: грейдинг, гейміфікацію, електронне навчання (e-learning), індивідуальні плани розвитку (IDP), кейс-метод, а також враховує теорію поколінь, що дає можливість персоналізованого підходу до управління персоналом. Впровадження вказаного підходу сприяє формуванню гнучкої, адаптивної та орієнтованої на результат системи управління персоналом, здатної оперативно реагувати на зміни ринку праці, технологій і соціальних запитів нових поколінь працівників.
Удосконалення менеджменту залізничних пасажирських перевезень в умовах цифровізації ринку
(Український державний університет науки і технологій, 2026) Ващенко, Олена Миколаївна
UKR: Предметом дисертації є розробка та обґрунтування теоретичних і методичних положень, а також практичних рекомендацій щодо удосконалення менеджменту залізничних пасажирських перевезень в умовах глобальної цифровізації основних процесів, яка виступає ключовим елементом забезпечення сталого функціонування транспортної галузі. У дослідженні здійснено комплексний аналіз ключових наукових підходів до інтерпретації понять «менеджмент пасажирських залізничних перевезень». На основі проведеного аналізу сформовано авторське визначення поняття «система менеджменту пасажирських залізничних перевезень», яке відображає її зміст, цілі, принципи та організаційно-функціональну структуру. Проведений аналіз сучасного стану менеджменту залізничних пасажирських перевезень показав впровадження цифрових технологій в діяльність пасажирського комплексу залізничного транспорту. Разом із тим виявлено значний потенціал подальшого розвитку цифрових рішень, що вимагає їх систематизації, комплексного впровадження та інтеграції в процеси прийняття управлінських рішень. Запропоновано удосконалену модель управління пасажирськими залізничними перевезеннями на основі цифрової трансформації, яка окреслює ключові концептуальні напрями розвитку галузі, зокрема впровадження підходів сервісу 5.0, інтерактивних інформаційних систем, хмарних технологій, цифрових платформ, смарт-інфраструктури та смарт-квитка. Запропонована модель орієнтована на підвищення рівня задоволення потреб пасажирів, створення єдиного цифрового середовища функціонування галузі та зростання ефективності й конкурентоспроможності пасажирських перевезень. Практичні результати дисертаційного дослідження застосовуються для організації процесів впровадження сучасного обладнання на об’єктах залізничного транспорту, а також для управління інженерними та цифровими проєктами, спрямованими на підвищення ефективності функціонування транспортної системи та розвитку систем моніторингу якості обслуговування пасажирів і інфраструктурних об’єктів залізничного транспорту.
Комплексний підхід до організації та управління залізничними пасажирськими перевезеннями
(Український державний університет науки і технологій, Дніпро, 2026) Григоренко, Андрій Дмитрович
UKR: Дисертація присвячена розробленню теоретичних положень і практичних рекомендацій щодо формування комплексного підходу до організації та управління залізничними пасажирськими перевезеннями в Україні в умовах структурної трансформації галузі та посилення конкуренції на ринку транспортних послуг. Актуальність теми зумовлена визначальною роллю залізничного транспорту в забезпеченні транспортної мобільності населення та підтриманні соціально-економічних зв’язків. Водночас функціонування пасажирського комплексу залізничного транспорту характеризується наявністю системних проблем, зокрема збитковістю перевезень, державним регулюванням більшості тарифів, значною зношеністю матеріально-технічної бази, невідповідністю нормативно-правового забезпечення сучасній структурі управління, а також незавершеністю процесів реформування. Ключовим результатом стала систематизація проблем пасажирського комплексу залізничного транспорту за складовими внутрішнього та зовнішнього середовища, що дало змогу сформувати основу для визначення напрямів подальшого розвитку та підвищення якості пасажирських перевезень. Запропоновано нову модель організаційної структури управління пасажирським комплексом, що передбачає створення інтегрованого перевізника – АТ «Національна залізнична пасажирська компанія» з чітким розподілом функцій, ресурсів і відповідальності між його підрозділами. Розроблено бізнес-модель функціонування пасажирської компанії та модель взаємодії її структурних підрозділів під час організації перевізного процесу, яка ґрунтується на узгодженні споживчих сегментів та видів діяльності пасажирського комплексу. З метою підвищення ефективності та конкурентоспроможності української транспортної системи та наближення її до міжнародних стандартів якості перевезень та обслуговування обґрунтовано необхідність розвитку мультимодальних пасажирських перевезень та створення на базі залізничних вокзалів ХАБів – транспортно-пересадкових вузлів. Визначено доцільність розширення цифрових технологій та впровадження ERP-системи для забезпечення інтегрованого управління ресурсами пасажирського комплексу залізничного транспорту. Реалізація запропонованих заходів має практичну цінність для АТ «Укрзалізниця», оскільки сприятиме підвищенню якості послуг, оптимізації витрат, досягненню фінансової стійкості пасажирського комплексу залізничного транспорту та зростанню конкурентоспроможності галузі на транспортному ринку.
Стратегічне управління економічним розвитком приватних промислових підприємств в умовах системних трансформацій економіки
(Український державний університет науки і технологій, Дніпро, 2026) Тараненко, Артем Сергійович
UKR: Дисертація присвячена розробленню теоретичних положень, методичних підходів і практичних рекомендацій щодо обґрунтування процесів розробки та впровадження стратегій економічного розвитку приватних підприємств. Розроблено методичний підхід до оцінювання результативності стратегії економічного розвитку приватного промислового підприємства, який: а) виконується за дев’ятьма етапами та базується на комплексній багаторівневій системі інтегральних показників, що інтегрує економічну результативність (Result), стійкість функціонування (Resilience) і здатність до протидії ризикам (Resistance) у межах єдиного композитного індексу стратегічного розвитку за єдиним аналітичним контуром; б) передбачає: декомпозицію кожного з узагальнених інтегральних показників в системі часткових індикаторів із урахуванням виробничо-технологічних, енергетичних, організаційних та ризик-орієнтованих характеристик підприємства; застосування процедур нормування стимуляторів і дестимуляторів для забезпечення зіставності показників; обґрунтування системи вагових коефіцієнтів, що відображають пріоритетність досягнення результативності за умов ресурсних обмежень і зростання ризиків; формування композитного інтегрального показника для кількісного порівняння альтернатив стратегічного розвитку; апробацію моделі на прикладі приватного промислового підприємства в умовах воєнно-кризової трансформації економіки. Окрему увагу приділено організаційно-економічному інструментарію вибору оптимального проєкту економічного розвитку приватного промислового підприємства, який спирається на: урахування вагомості впливу альтернативних проєктів на стратегічні орієнтири розвитку підприємства (result, resilience, resistance); інтеграцію показників економічної ефективності, рівня ризику та стратегічної релевантності проєктів у єдину систему оцінки; використання багатокритеріального підходу до відбору управлінських альтернатив із урахуванням галузевих особливостей функціонування; формалізацію впливу стратегічних орієнтирів на процес вибору проєктів розвитку підприємства; перехід від одно-критеріальної (ефективність) до багатовимірної (ефективність–ризик–стійкість) моделі прийняття рішень; забезпечення узгодженості стратегічних цілей підприємства із інструментами їх реалізації; практичну апробацію моделі на прикладі АТ «Дніпровський стрілочний завод». Для забезпечення переходу до практичної реалізації в межах єдиної аналітико-управлінської логіки обґрунтовано організаційно-методичні домінанти вибору стратегічних рішень економічного розвитку приватного промислового підприємства, які передбачають інтеграцію: а) класифікації стратегічних рішень за функціональними групами (виробничо-технологічні; організаційно-управлінські й інноваційно-цифрові; ризик-орієнтовані та ресурсно-стабілізаційні); оцінювання очікуваних результатів реалізації проєктів розвитку; багатокритеріального відбору оптимального проєкту з урахуванням впливу на стратегічні орієнтири «result–resilience–resistance»; б) процесів стратегічного ціле визначення, вибору управлінських рішень та оцінювання їх результативності в єдиному управлінському контурі з: розширенням критеріальної бази стратегічного вибору шляхом включення, поряд із економічною ефективністю, параметрів стійкості та здатності до протидії ризикам; формалізацією процедури вибору оптимального проєкту розвитку на основі узгодження показників ефективності, ризику та стратегічної релевантності; забезпеченням прикладної апробації запропонованого підходу через побудову міні-моделі стратегічного вибору, що підвищує обґрунтованість і узгодженість управлінських рішень в умовах невизначеності.