Browsing by Author "Півень, Олександр Борисович"

Now showing 1 - 4 of 4

Вплив занять важкою атлетикою за програмою ДЮСШ на показники спеціальної фізичної підготовленості важкоатлеток на різних етапах багаторічної підготовки
(Державний вищий навчальний заклад «Ужгородський національний університет», м. Ужгород Закарпатської обл. Видавничий дім "Гельветика", 2025) Півень, Олександр Борисович; Джим, Віктор Юрійович; Солодка, Оксана Василівна; Бугайов, Євген Володимирович
UKR: Мета дослідження полягала у визначенні змін показників спеціальної фізичної підготовленості важкоатлеток віком 10–21 років під впливом систематичних занять важкою атлетикою за класичною програмою, що реалізується в умовах дитячо-юнацьких спортивних шкіл (ДЮСШ). У дослідженні взяли участь 79 спортсменок другої групи вагових категорій (53–69 кг), розподілених на чотири групи відповідно до етапів багаторічної підготовки: початкової, попередньої базової, спеціалізованої базової та підготовки до вищих досягнень. Тестування проводили у завершенні кожного етапу підготовки із використанням вправ: ривок класичний, поштовх класичний, присідання зі штангою на плечах, ривкова та поштовхова тяги. Показники оцінювали методами педагогічного тестування та статистичної обробки даних з використанням критерію Стьюдента. Результати дослідження засвідчили достовірне зростання силових і техніко-силових показників на всіх етапах багаторічної підготовки. Показники ривка зросли з 32,2 ± 5,7 кг до 69,7 ± 4,7 кг (t1,4=5,08; p<0,001), поштовху – з 42,6 ± 5,9 кг до 82,8 ± 4,9 кг (t1,4=5,24; p<0,001), ривкової тяги – з 42,9 ± 6,2 кг до 91,3 ± 5,4 кг (t1,4=5,89; p<0,001), поштовхової тяги – з 63,5 ± 5,4 кг до 107,5 ± 5,0 кг (t1,4=5,98; p<0,001), присідання зі штангою на плечах – з 75,7 ± 6,4 кг до 125,1 ± 6,4 кг (t1,4=5,46; p<0,001). Динаміка показників свідчить про ефективність класичної програми ДЮСШ, що передбачає поступове збільшення навантажень, поєднання змагальних вправ (ривок, поштовх) із підвідними елементами (тяги, присідання) та системний розвиток вибухової сили і стабільності корпусу. Отримані результати узгоджуються з висновками сучасних українських та міжнародних досліджень, які підкреслюють роль комплексної силової підготовки у формуванні технічної ефективності та профілактиці перевантажень опорно-рухового апарату. Позитивна динаміка показників відбувалася без виходу за межі фізіологічних норм, що свідчить про безпечність та доцільність класичної програми для юних спортсменок. Перспективи подальших досліджень передбачають поглиблений аналіз зв’язку між спеціальною фізичною підготовленістю та результативністю змагальної техніки у вагових категоріях та створення індивідуалізованих методик багаторічної підготовки.
Зміни показників загальної фізичної підготовленості важкоатлеток під впливом тренувального процесу за програмою ДЮСШ на різних етапах багаторічної підготовки
(Видавничий дім «Гельветика», 2025) Півень, Олександр Борисович; Джим, Віктор Юрійович; Солодка, Оксана Василівна; Бугайов, Євгеній Володимирович
UKR: Мета дослідження полягала у визначенні змін показників загальної фізичної підготовленості важкоатлеток віком 12-20 років під впливом систематичних занять важкою атлетикою за класичною програмою, що реалізується в умовах дитячо-юнацьких спортивних шкіл (ДЮСШ). У дослідженні взяли участь 64 спортсменки першої групи вагових категорій (до 53 кг), які протягом чотирьох етапів багаторічної підготовки (від початкового етапу до етапу підготовки до вищих досягнень) проходили навчально-тренувальний процес у комплексних ДЮСШ м. Харкова та м. Ромни. Для оцінки рівня загальної фізичної підготовленості використовували тести: біг на 30 м, човниковий біг 4×9 м, стрибок у довжину з місця, станову динамометрію та нахил тулуба вперед з положення сидячи. Педагогічне тестування проводилось на завершенні кожного етапу підготовки, результати оброблялись методами математичної статистики з використанням критерію Стьюдента. Результати дослідження показали виражену позитивну динаміку розвитку основних рухових якостей. Показники швидкості у бігу на 30 м зменшилися від 5,80 ± 0,05 с на початковому етапі до 4,48 ± 0,03 с на етапі підготовки до вищих досягнень (t1,4=7,44; p<0,05). Аналогічно, у човниковому бігу 4×9 м час виконання вправи покращився з 13,41 ± 0,31 с до 12,03 ± 0,21 с (t1,4=3,90; p<0,001). Вибухова сила, оцінена за стрибком у довжину з місця, зросла з 163,2 ± 2,75 см до 190,4 ± 3,47 см (t1,4=6,14; p<0,001). Найбільш відчутні зміни відзначено у розвитку максимальної сили за показниками станової динамометрії – від 34,6 ± 5,91 кг до 93,5 ± 3,66 кг (t1,4=8,47; p<0,001). Показники гнучкості за тестом нахилу тулуба вперед з положення сидячи підвищилися з 13,5 ± 0,70 см до 19,8 ± 0,75 см (t1,4=6,14; p<0,001). Отримані результати підтверджують ефективність класичної програми тренувань ДЮСШ, яка передбачає поступове збільшення обсягів та інтенсивності навантажень, поєднання розвитку сили, швидкості, координації та гнучкості. Динаміка змін відповідає віковим нормам фізіологічного розвитку та не виходить за межі допустимої варіативності, що свідчить про безпечність програми для юних спортсменок. Встановлені закономірності узгоджуються з результатами сучасних українських та міжнародних досліджень і створюють підґрунтя для подальшої індивідуалізації тренувального процесу з урахуванням віку та морфологічних особливостей спортсменок. Перспективи подальших робіт полягають у вивченні взаємозв’язку між загальною фізичною підготовленістю та ефективністю змагальної техніки.
Поетапні зміни психофізіологічних індикаторів важкоатлеток у системі ДЮСШ
(Комунальний заклад вищої освіти «Луцький педагогічний коледж» Волинської обласної ради, м. Луцьк, 2025) Півень, Олександр Борисович; Орлов, Анатолій Анатолійович; Солодка, Оксана Василівна; Слободянюк, Олег В'ячеславович
UKR: Мета дослідження полягала у визначенні змін психофізіологічних показників юних важкоатлеток 12–20 років під впливом систематичних занять за класичною програмою ДЮСШ. У дослідженні взяли участь 64 спортсменки першої групи вагових категорій (до 53 кг), які протягом чотирьох етапів багаторічної підготовки (від початкового етапу до етапу підготовки до вищих досягнень) проходили навчально-тренувальний процес у ДЮСШ м. Харкова та м. Ромни. Для оцінки психофізіологічних можливостей застосовано маркери: ефективність роботи за таблицями Шульте (у т. ч. ступінь впрацьованості та психічна стійкість), час простої реакції на світло, самооцінку сили волі за тестом М. М. Обозова. Тестування проводили наприкінці кожного етапу; результати опрацьовано методами математичної статистики із застосуванням критерію Стьюдента. Результати засвідчили виражену позитивну динаміку. Ступінь впрацьованості зменшилась з 0,143±0,01 до 0,055±0,01 ум. од. (t1,4=6,22; p<0,001). Психічна стійкість покращилася: 1,10±0,03 – 0,98±0,02 ум. од. (t1,4=3,33; p<0,01). Час простої реакції скоротився з 0,25±0,009 до 0,19±0,011 с (t1,4=4,22; p<0,001). Самооцінка сили волі підвищилась з 16,6±1,5 до 23,1±1,3 ум. од. (t1,4=3,27; p<0,01). Сукупність змін відображає вдосконалення когнітивно-сенсомоторних механізмів, підвищення стійкості до стресових чинників і розширення нервово-психічних резервів у динаміці багаторічної підготовки. Найбільші відмінності зафіксовано між 12- та 20-річними групами, між суміжними етапами зрушення були помірними або вибірковими. Отримані дані підтверджують ефективність класичної програми тренувань ДЮСШ, що передбачає поступове збільшення обсягів та інтенсивності навантажень і цілеспрямоване вдосконалення когнітивних, сенсомоторних і вольових якостей. Динаміка показників не виходила за межі прийнятних варіацій, що свідчить про безпечність програми для юних спортсменок й її відповідність завданням підготовки. Виявлені закономірності узгоджуються з сучасними даними та створюють підґрунтя для індивідуалізації тренувального процесу на основі регулярного моніторингу психофізіологічних маркерів з урахуванням віку, стажу й морфологічних особливостей. Перспективи подальших робіт: вивчення зв’язку між психофізіологічними маркерами та ефективністю змагальної техніки, інтеграція фаз ОМЦ і соматотипу в моделі планування навантаження.
Рівень прояву функціональних можливостей важкоатлеток на етапах багаторічної підготовки під впливом занять важкою атлетикою за програмою ДЮСШ
(Видавничий дім "Гельветика", м. Запоріжжя, 2025) Півень, Олександр Борисович; Орлов, Анатолій Анатолійович; Солодка, Оксана Василівна; Слободянюк, Олег В’ячеславович
UKR: Мета дослідження полягає у визначенні змін показників функціонального стану серцево-судинної та дихальної систем важкоатлеток віком 12–20 років під впливом систематичних занять за класичною програмою дитячо-юнацької спортивної школи. У дослідженні взяли участь 64 спортсменки першої групи вагових категорій (до 53 кг), які протягом чотирьох етапів багаторічної підготовки (від початкового етапу до етапу підготовки до вищих досягнень) проходили навчально-тренувальний процес у дитячо-юнацьких спортивних школах Харкова та Ромен. Для оцінювання функціональних можливостей застосовано такі маркери, як: частота серцевих скорочень у спокої, артеріальний тиск (систолічний і діастолічний), життєва ємність легень (ЖЄЛ), проби Штанге й Генчі. Тестування проводили наприкінці кожного етапу; результати опрацьовано методами математичної статистики із застосуванням критерію Стьюдента. Результати засвідчили виражену позитивну динаміку. Частота серцевих скорочень у спокої знизилась від 85,1 ± 3,2 уд.·хв⁻¹ до 68,5 ± 3,1 уд.·хв⁻¹ (t1, 4 = 3,73; p < 0,001). Артеріальний тиск підвищився в межах тренувальної норми: САТ – 110,0 ± 2,4 – 124,1 ± 2,9 мм рт. ст.; ДАТ – 67,4 ± 2,6 – 80,8 ± 2,4 мм рт. ст. (t1, 4 = 3,75 та 3,79; p < 0,001). Гіпоксична стійкість зросла: Штанге – 35,4 ± 2,6 – 55,9 ± 2,3 с (t1, 4 = 5,91; p < 0,001), Генчі – 37,5 ± 3,1 – 56,1 ± 2,7 с (t1, 4 = 4,52; p < 0,001). Життєва ємність легень збільшилась із 2,13 ± 0,08 до 3,30 ± 0,10 л (t1, 4 = 9,06; p < 0,001). Сукупність змін відображає «економізацію» серцевої діяльності, посилення дихальної витривалості та розширення функціональних резервів. Найбільші відмінності зафіксовано між 12- та 20-річними групами, між суміжними етапами зрушення були помірними або вибірковими. Отримані дані підтверджують ефективність класичної програми тренувань дитячо-юнацької спортивної школи, що передбачає поступове збільшення обсягів та інтенсивності навантажень і поєднання розвитку сили, швидкості, координації та спеціальної витривалості. Динаміка змін не виходила за межі допустимих фізіологічних варіацій, що свідчить про безпечність програми для юних спортсменок та її відповідність завданням етапної підготовки. Виявлені закономірності узгоджуються із сучасними даними та створюють підґрунтя для індивідуалізації тренувального процесу на основі регулярного моніторингу частоти серцевих скорочень, артеріального тиску, життєвої ємності легень і показників гіпоксичної стійкості з урахуванням віку, стажу й морфологічних особливостей. Перспективи подальших робіт: вивчення зв’язку між функціональними маркерами й ефективністю змагальної техніки, інтеграція фаз ОМЦ і соматотипу в моделі планування навантаження.