Browsing by Author "Кірін, Роман Станіславович"

Now showing 1 - 14 of 14

Аналіз юридичного захисту інтелектуальної власності у контексті воєнного стану: виклики та можливості
(Львівський університет бізнесу та права; ФОП Король Ірина Володимирівна, 2024) Кірін, Роман Станіславович; Петренко, Віталій Олександрович; Пономаревська, Олена Іванівна
UKR: У статті проаналізовано правове врегулювання та процес посилення захисту інтелектуальної власності (ІВ). У сучасному світі актуальність даної проблематики визначається тим, що відбувається активний розвиток інформаційно-комунікаційних технологій, які створюють суттєві порушення щодо інтелектуальної власності. Метою статті є визначення ефективних шляхів захисту інтелектуальної власності в умовах сучасності. Зокрема, важливим напрямом є захист прав інтелектуальної власності (ПІВ) у період воєнного стану. Ця стаття містить огляд методів захисту прав інтелектуальної власності в Україні. Автор наголошує на недосконалості національного законодавства щодо захисту прав інтелектуальної власності порівняно з однією з країн Європейського Союзу (ЄС). Серед форм правового регулювання розкрито особливу роль конституційних принципів державного управління. Проаналізовано основні форми правового регулювання охорони та захисту прав інтелектуальної власності. З’ясовано, що існує низка механізмів захисту, а саме: відшкодування, компенсація, медіація тощо. Медіація є одним із найпоширеніших інструментів врегулювання питання захисту інтелектуальної власності. У основних результатах представлено засоби покращення існуючих норм, судових процесів і рішень щодо забезпечення надійного захисту правовласників. Доведено, що інтелектуальна власність пов’язана з усіма сферами людської діяльності. Головними проблемами у захисті власності є використання штучного інтелекту, підробка, імітація, шахрайство. Кожна правова держава повинна захищати свої блага, а кожна особа має право на судовий захист майнового чи немайнового інтересу. У висновках запропоновано шляхи удосконалення інструментів захисту прав інтелектуальної власності у воєнний час. Підкреслено важливість захисту прав інтелектуальної власності, що має велике значення для розвитку прогресивного суспільства. Зрештою, захист інтелектуальної власності може стимулювати обмін технологіями та знаннями між країнами та організаціями і сприяти науково-технічному прогресу в глобальному масштабі.
Використання АІ у технічній творчості: економічні аспекти
(ГО «Європейська наукова платформа»; НУ «Інститут науково-технічної інтеграції та співпраці», Вінниця, 2025) Кірін, Роман Станіславович; Петренко, Віталій Олександрович; Пащенко, Олександр Анатолійович; Хоменко, Володимир Львович
UKR: Стаття присвячена аналізу економічних аспектів використання штучного інтелекту у технічній творчості. Розглянуто особливості права sui generis, зокрема його відмінність від традиційного авторського права, суб’єктів права (автори програм, спадкоємці, ліцензіати), відсутність особистих немайнових прав і 25-річний строк захисту. Проведено аналіз економічних вигод від використання штучного інтелекту, які включають зниження витрат на розробку технічних рішень на 20–30%, розширення доступу до інновацій для малих і середніх підприємств та створення нових ринків вартістю до 1,2 трлн дол. США до 2030 р. Виділено економічні ризики, що супроводжують використання штучного інтелекту у технічній творчості. До них віднесені: - втрата до 26% робочих місць у технічних галузях; - проблеми визначення власності та витрати на судовий захист (10–50 тис. дол. США за справу). Наголошено на необхідності балансу між інноваціями та захистом інтелектуальної власності, що сприятиме економічному зростанню та сталому курсу на євроінтеграцію.
Зарубіжний досвід економіко-правового забезпечення АІ-творчості
(ГО «Європейська наукова платформа», Винниця, 2025) Кірін, Роман Станіславович; Петренко, Віталій Олександрович; Пащенко, Олександр Анатолійович; Хоменко, Володимир Львович
UKR: Стаття присвячена дослідженню окремих економіко-правових запитів АІ-творчості, зарубіжного досвіду та механізмів міжнародних АІ-стандартів. Виокремлено основні законодавчі та підзаконні акти АІ- та ІР-законодавства України, а також зарубіжні акти, що спрямовані на регулювання відносин АІ-творчості (ЄС, Китай, США, Велика Британія). Встановлено, що Україна має прогресивне законодавство, зокрема, запровадження права sui generis, але потребує його вдосконалення для гармонізації з міжнародними стандартами та забезпечення практичної реалізації. Проведено огляд сучасних правових (1) та економічних (2) викликів, що супроводжують АІ-розвиток в Україні, який дозволив систематизувати їх у такому вигляді: 1) директивний пріоритет авторства людини; прийнятний творчий внесок людини; розкриття інформації та відстоювання авторства; порушення авторських прав; відповідальність за згенерований контент; відсутність АІ-правосуб'єктності; статус суб'єктів авторського права; правовий статус АІ-творів; зміни в АІ- та ІР-законодавстві; право sui generis; 2) економічна ефективність та обсяг продукції; АІ- та ІР-менеджмент та ліцензування; концентрація ринку; нові ланцюги створення вартості; адаптація державної політики; економіка авторського права; зміна бізнес-моделей; вплив на ринок праці; інвестиції та інновації.
Міжнародні АІ-стандарти: перспективи для України
(Видавнича група «Наукові перспективи», 2025) Кірін, Роман Станіславович; Петренко, Віталій Олександрович; Пащенко, Олександр Анатолійович
UKR: Стаття присвячена аналізу значення міжнародних стандартів штучного інтелекту (АІ) для України в контексті її цифрової трансформації та інтеграції в глобальну економіку. Розглядається процес прийняття стандартів ISO/IEC, зокрема ISO/IEC 22989:2022, ISO/IEC 42001:2023, ISO/IEC 23894:2023, ISO/IEC TR 24029-1:2021, ISO/IEC 24029-2:2023, ISO/IEC TR 24027:2021 та ISO/IEC 23053:2022, як національних через національний орган стандартизації ДП «УкрНДНЦ». Ці стандарти охоплюють АІ-термінологію, управління АІ-системами, оцінку ризиків, стійкість нейронних мереж і зменшення упередженості, сприяючи створенню безпечних, етичних і якісних АІ-технологій. В Україні, де ІТ-сектор є одним із лідерів у Східній Європі, впровадження стандартів може підвищити конкурентоспроможність, залучити інвестиції та полегшити співпрацю з ЄС і NATO, особливо в оборонній сфері, де АІ активно використовується, наприклад, в безпілотниках. В статті аналізуються переваги стандартизації, такі як підвищення якості АІ-систем, забезпечення етичного розвитку та довіри до технологій, а також спрощення міжнародної співпраці. Водночас наголошується на викликах, зокрема браку ресурсів, фахівців і необхідності гармонізації з національним законодавством. Наведено приклади українських компаній, таких як Lemberg Solutions, яка має сертифікат ISO/IEC 27001:2013 і відповідає основним міжнародним стандартам безпеки даних, а також досвід країн ЄС, де стандарти, як ISO/IEC 42001, інтегруються для відповідності Акту про АІ. У висновку пропонуються рекомендації для державних органів (інвестиції в навчання та інфраструктуру), бізнесу (адаптація стандартів для конкурентоспроможності) та наукової спільноти (дослідження етичних аспектів АІ). Україна має потенціал стати регіональним лідером у стандартизації АІ, що сприятиме економічному зростанню, технологічній незалежності та післявоєнній відбудові. В статті наводяться рекомендації для впровадження АІ-стандартів в Україні та підкреслюється їх стратегічна важливість для зміцнення позицій в глобальному АІ-ландшафті та Єдиному цифровому ринку ЄС.
Права інтелектуальної власності на інновації у геоурбаністиці: порівняльний аналіз досвіду Китаю та України
(ФОП Кошовий Богдан-Петро Олегович, Винники, 2025) Кірін, Роман Станіславович; Петренко, Віталій Олександрович; Пащенко, Олександр Анатолійович; Хоменко, Володимир Львович
UKR: Обмеженість земельних ресурсів у мегаполісах змушує шукати альтернативи, серед яких комплексне освоєння підземного простору (геоурбаністика) стає ключовим напрямом сталого розвитку. Це включає будівництво підземних транспортних систем, комерційних об’єктів, сховищ та багатофункціональних споруд. В умовах глобальних викликів, таких як зміна клімату та ресурсна обмеженість, геоурбаністика дозволяє оптимізувати використання території, зменшити екологічний слід і підвищити резистентність міст, що особливо актуально в умовах збройної агресії. Метою статті є проведення порівняльного аналізу особливостей патентного захисту інновацій у геоурбаністиці Китаю та України.Методи. У дослідженні застосовано структурно-функціональний, формально-юридичний, статистичний, системний методи, а також метод порівняльно-правового аналізу для вивчення особливостей патентного захисту інновацій у сфері геоурбаністики. Результати. Досліджено теоретичні основи геоурбаністики як тривимірного підходу до урбанізації, класифікацію інновацій (методи тунелювання, BIM-моделювання, матеріали, системи цивільного захисту) та міжнародні умови патентоздатності. Проведено аналіз нормативно-правової бази, який показав лідерство Китаю у цій сфері, яке об’єктивується у приписах Закону Китаю про патенти з адмініструванням CNIPA, що забезпечило у 2024 р. понад 1,8 млн заявок на винаходи та 1,045 млн виданих патентів, з акцентом на utility models та прискорену експертизу для зелених технологій. Висновки. Проведене дослідження базується на емпіричних даних, що підтверджують зростання інновацій попри війну в Україні при обмеженій патентній активності, з фокусом на корисні моделі для захисних споруд. Виявлено подібності (участь у PCT, територіальний принцип) та відмінності (масштаб, стимули, фокус: комерційний у Китаї та оборонний в Україні). Запропоновано рекомендації щодо прискореної експертизи для підземних технологій, субсидії та інтеграція ІВ у містобудівну документацію, що має підвищити патентну активність з переходом до екологічних інновацій для сталого відновлення.
Правове регулювання ІР-відносин в умовах соціального і цифрового спрямування інноваційної економіки
(ГО «Європейська наукова платформа», Вінниця – Відень, 2026) Кірін, Роман Станіславович; Петренко, Віталій Олександрович; Хоменко, Володимир Львович; Пащенко, Олександр Анатолійович
UKR: Стаття присвячена комплексному дослідженню трансформації правового регулювання відносин інтелектуальної власності (ІР-відносин) в умовах соціального та цифрового спрямування сучасної економіки. Актуальність теми зумовлена швидкою цифровізацією господарських процесів, переходом до соціально орієнтованої моделі розвитку та необхідністю забезпечення балансу між стимулюванням інновацій і публічними інтересами суспільства. У роботі проаналізовано теоретичні засади соціальної функції права інтелектуальної власності, нові об’єкти ІР у цифровому середовищі (генерований АІ-контент, великі дані, алгоритми, віртуальні активи), а також особливості адаптації традиційних інститутів авторського, патентного права та засобів індивідуалізації до реалій цифрової економіки. Здійснено порівняльноправовий аналіз регулювання ІР у ЄС, США та країнах Азії. Особливу увагу приділено сучасному стану та проблемам правового регулювання ІР-відносин в Україні в умовах європейської інтеграції та повоєнного відновлення. Доведено, що ефективне правове регулювання ІР у сучасних умовах вимагає розвитку гібридних моделей, посилення соціальної функції права, запровадження нових інститутів (соціально-цифрові ліцензії, спеціальний АІ-режим) та подальшої цифровізації системи управління правами. Запропоновано стратегічні напрями вдосконалення законодавства та державної політики у ІР-сфері до 2030 року.
Проблеми встановлення підстав адміністративної відповідальності за порушення прав у сфері інтелектуальної власності
(Ужгородський національний університет, 2024) Кірін, Роман Станіславович; Петренко, Віталій Олександрович; Хоменко, Володимир
UKR: У статті розглядаються особливості встановлення підстав адміністративної відповідальності за адміністративні правопорушення в IP-сфері. З’ясовано, що при встановленні таких підстав важливою умовою є аспект їх пріоритету, первинності. Виявлено, що у нормативних підставах визначаються приписи нормативно-правового IP-акту, а також припис КУпАП, яким передбачено відповідальність незаконного використання об’єкта IP-права або інше умисне порушення прав на об’єкти IP-права, що охороняються законом. Систематизовано в актуальному стані нормативно-правові акти, відповідно до яких проводяться заходи державного IP-нагляду (контролю). Встановлено, що фактична підстава адміністративної відповідальності за порушення прав у IP-сфері обумовлена наявністю юридичного факту, фактичних обставин дійсності, з якими пов’язано настання наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення адміністративно-деліктних відносин щодо вчинення особою незаконного використання об’єкта IP-права або іншого умисного порушення прав на об’єкти IP-права, яке містить склад АП та за яке КУпАП передбачена адміністративна відповідальність. Підтверджено, що загальною кінцевою підставою адміністративної відповідальності за порушення прав у IP-сфері слід визнати юрисдикційну підставу. Акцентовано увагу на правомірності вважати обставиною, що виключає провадження в справі про IP-АП у разі отримання відповідним судом за місцем вчинення IP-АП справи про IP-АП, в якій наявний протокол про IP-АП складений особою, що не є державними інспекторами з IP-питань або особою, яка не уповноважена КУпАП на складання такого протоколу, а ст. 247 КУпАП доповнити відповідним пунктом. Робиться висновок про доцільність встановлення не лише загальних, зовнішніх підстав, але й внутрішніх підстав проведення кожної процесуальної стадії з урахуванням того, що деякі з них можуть мати як обов’язковий так і факультативний характер. Запропоновано розглядати систему підстав адміністративної відповідальності за порушення прав у IP-сфері у вигляді послідовної ланки дій «нормативна – фактична – процесуальна – юрисдикційна», результатом яких є відповідна сукупність підстав «норма – проступок – провадження – постанова».
Соціальна інклюзія в інноваційній економіці: зони конфлікту у праві доступу на технічну творчість
(ГО «Європейська наукова платформа», Вінниця – Відень, 2026) Кірін, Роман Станіславович; Петренко, Віталій Олександрович; Хоменко, Володимир Львович; Пащенко, Олександр Анатолійович
UKR: Стаття присвячена аналізу конфлікту між режимами прав доступу (патенти, ліцензії, DRM, платформні бар’єри) та соціальною інклюзією в контексті технічної творчості в інноваційній економіці. Актуальність дослідження зумовлена парадоксом, за якого цифрова економіка потребує всеохопної участі громадян у технічному винахідництві, однак захист інтелектуальної власності створює нові механізми виключення. Мета статті полягає у виявленні та аналізі конфлікту режимів прав доступу як чинника соціальної інклюзії/ексклюзії, а також в пропозиції шляхів балансування інтересів усіх сторін. Теоретико-методологічну рамку дослідження становлять концепції технічного творчості, як соціального феномену, багатоаспектної моделі прав доступу (юридичний, економічний, технологічний, соціальний виміри), а також порівняльний аналіз кейсів та правовий герменевтичний метод. Розглянуто позитивний потенціал технічної творчості для інклюзії (мейкерспейси, відкрите апаратне забезпечення, освітні платформи) та ключові бар’єри (патентні загородження, ліцензійні обмеження в CAD/CAM, платформна ізоляція, економічна недоступність інструментів). На основі трьох контрастних кейсів (успішний баланс через Creative Commons + OSH у шкільній робототехніці, дисбаланс DRM у ремонті сільгосптехніки, альтернативна модель патентного пулу для асистивних інструментів) виявлено зони найгострішого конфлікту, як то - медицина та асистивні технології, цифрова освіта, екологічні інновації.
Судова експертиза у господарському процесі: приводи та підстави
(Видавнича група «Наукові перспективи», 2025) Кірін, Роман Станіславович; Петренко, Віталій Олександрович
UKR: Чинне судово-експертне законодавство класифікує підстави проведення судових експертиз, обстежень і досліджень наступним чином: 1) призначення судової експертизи: 1.1) відповідне судове рішення; 1.2) рішення органу досудового розслідування; 2) замовлення судової експертизи: 2.1) договір з експертом; 2.2) договір з експертною установою. Натомість, на підзаконному рівні залучення судових експертів для вирішення питань, що потребують застосування спеціальних знань диференційоване за критеріями «призначення експертизи» та «залучення експерта», а також – «проведення експертизи» та «проведення експертного дослідження». У чинному Господарському процесуальному кодексі мають місце термінологічні змішання, які ускладнюють праворозуміння та правозастосування. Виявлення сутності та рівня співвідношення понять «підстави призначення експертизи» та «підстави проведення експертизи» засвідчило, що призначення (замовлення) є первинною умовою, тим, що має деякий причинний вплив на проведення експертизи, а також сукупністю фактів, за яких має бути проведене експертне провадження. Тож, між призначенням (замовленням) та проведенням експертизи має бути причинно-наслідковий зв'язок. Розглядати процедуру призначення експертизи судом пропонується у вигляді послідовної ланки дій «нормативні – фактичні – процесуальні – юрисдикційні», змістом яких є відповідна сукупність приводів та підстав «норма – обставини справи – процедура призначення – ухвала». При цьому слід враховувати склад підготовчої процедури з проведення експертизи, що передбачає безпосередні дії, спрямовані на конкретну реалізацію положень, викладених у документах ініціатора експертизи. Встановлено, що у приписах господарського процесуального законодавства, так само як і в судово-експертному законодавстві, у необґрунтовано довільній формі тотожно вживаються терміни «підстави призначення експертизи» та «умови призначення експертизи», які в окремих випадках асоціюються із терміном «підстави проведення експертизи». Запропоновано внести зміни до ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу виклавши в ній перелік приводів для призначення експертизи у справі.
Технічна АІ-творчість: правові виклики
(ГО «Європейська наукова платформа», Винниця, 2025) Кірін, Роман Станіславович; Петренко, Віталій Олександрович; Пащенко, Олександр Анатолійович; Хоменко, Володимир Львович
UKR: Стаття присвячена аналізу правового регулювання використання штучного інтелекту у технічній творчості, з акцентом на українське та міжнародне законодавство. У контексті Закону України № 2974-IX від 20.03.2023 р. досліджено право особливого роду (sui generis), яке регулює неоригінальні об’єкти, створені комп’ютерними програмами без участі фізичних осіб. Розглянуто особливості цього права, зокрема його відмінність від традиційного авторського права. Встановлено основні проблеми та виклики правового регулювання АІ-творів, що включають складнощі з дотриманням прав суб’єктів авторського та суміжних прав при використанні АІ, труднощі ідентифікації первинних об’єктів, використаних для генерування АІ-творів, порушення права sui generis, обмеженість судового захисту, а також питання ІР- та АІ-освіти, етичні та правові колізії, пов’язані з відповідальністю та балансом інтересів між авторами програм і користувачами АІ.
Технічна творчість у парадигмі АІ-генерації: економіко-правові механізми охорони інноваційних ІР-об’єктів
(ГО «Європейська наукова платформа», Вінниця – Відень, 2026) Кірін, Роман Станіславович; Петренко, Віталій Олександрович; Хоменко, Володимир Львович; Пащенко, Олександр Анатолійович
UKR: Стаття присвячена дослідженню трансформації технічної творчості під впливом генеративного штучного інтелекту (GenAI), який сьогодні здатен самостійно створювати нові технічні рішення – від конструкцій механізмів до схем електроніки. Автори аналізують економічні та правові механізми охорони об’єктів інтелектуальної власності (ІР), створених за участю або повністю згенерованих АІ, звертаючи увагу на зміну ролі людини-винахідника та виникаючі конфлікти у ІР-сфері. Розглянуто три основні економічні моделі стимулювання - «інструменту», «співтворчості» та «суспільного надбання» та показано їхні переваги й недоліки. На основі критичного аналізу чинних правових норм (зокрема прецеденту Thaler v. Vidal) та практик патентних відомств США, ЄС та України запропоновано конкретні правові інструменти адаптації, як то: - обов’язкову декларацію про ступінь участі АІ, - спеціальний реєстр ІР-об’єктів зі скороченим строком охорони, а також правило «достатньої людської творчості» (тест творчого контролю). Окрему увагу приділено економічним стимулам для підтримки технічної творчості в умовах автоматизації генерації рішень, зокрема проблемі «надлишкової пропозиції інновацій» та ризику патентного сміття. Головною науковою новизною дослідження є авторська концепція трирівневої економіко-правової моделі (L1 – людина-творець з повним патентом, L2 – спільна творчість зі скороченим строком 5–7 років, L3 – автономна генерація у суспільному надбанні), яка дозволяє диференціювати захист ІР-об’єктів залежно від співвідношення участі в їх створенні людини та АІ. У висновках наголошується на необхідності подальшої розробки кількісних методів оцінки творчого контролю та створення міжнародних гармонізованих стандартів у рамках ВОІВ.
Технічна творчість як фактор соціальної інклюзії в інноваційній економіці
(ГО «Європейська наукова платформа», Вінниця – Відень, 2026) Кірін, Роман Станіславович; Петренко, Віталій Олександрович; Хоменко, Володимир Львович; Пащенко, Олександр Анатолійович
UKR: Стаття присвячена дослідженню специфічних ознак технічної творчості як інструменту соціальної інклюзії в умовах інноваційної економіки. Запропоновано авторське розуміння поняття «творча діяльність», засноване на ІР-дефініції «твір». Аргументовано, що технічна творчість є втіленням наукових ідей у практичні рішення та формою розвитку технічного мислення, що охоплює кілька важливих складових: - процес; - результат (інновація); - рівні творчості. Соціальна інклюзія у технічну творчість передбачає включеність у сам процес творення, тобто, доступ до трьох взаємопов’язаних елементів: інструментів, компетенцій і спільнот. Критеріями інклюзивного цифрового середовища мають виступати: - низький поріг входження (фінансовий, когнітивний, фізичний); - наявність каналів для навчання та підтримки; - відсутність формальних (ліцензійних) та неформальних (статусних, гендерних, мовних) дискримінаційних механізмів, що виключають певні групи з інноваційних спільнот. Виявлено складові позитивного потенціалу технічної творчості для соціальної інклюзії: - поширення мейкерспейсів та лабораторій цифрового виробництва; - рух відкритого апаратного забезпечення; - освітні платформи та апаратні засоби з низьким порогом входження; - розвиток правового забезпечення приписами освітнього, наукового, інноваційного, економічного, соціального та ІР-законодавства. Встановлено ключові бар’єри на шляху інклюзивної технічної творчості: - патентні загородження на базові компоненти; - ліцензійні обмеження в пропрієтарному програмному забезпеченні для проєктування; - платформна ізоляція; - економічна недоступність інструментів.
Інноваційні напрями розвитку АІ-творчості
(ГО «Європейська наукова платформа», Винниця, 2025) Кірін, Роман Станіславович; Петренко, Віталій Олександрович; Пащенко, Олександр Анатолійович; Хоменко, Володимир Львович
UKR: Стаття присвячена дослідженню окремих інноваційних напрямів розвитку АІ-творчості. Запропоновано трирівневу модель гармонізації: 1) законодавча – прийняття закону «Про штучний інтелект» до 2027 р.; 2) економічна – створення фонду гарантій AI-страхування; 3) інституційна – утворення Національного агентства (офісу) з АІ-питань. Реалізація рекомендацій дозволить підвищити конкурентоспроможність України на глобальному AI-ринку на 22–27 % до 2030 р. Обґрунтовано наявність АІ-впливу на сучасний розвиток інновацій та творчості, що полягає в наступному: - розширення людських можливостей; - автоматизація рутинних завдань; - генерація нових ідей та контенту; - персоналізація; - аналіз великих даних. Інноваційні напрями розвитку АІ-творчості продемонстровано на таких прикладах, як - мистецтво та дизайн; - журналістика; - кіновиробництво; - освіта. Пропонується створення реєстру АІ-творів і механізмів моніторингу даних для спрощення захисту прав. Стаття наголошує на необхідності балансу між інноваціями та захистом ІВ, пропонуючи шляхи вдосконалення законодавства для підтримки АІ-екосистеми в Україні, що сприятиме економічному зростанню та євроінтеграції.
ІР-експерт та ІР-спеціаліст: єдність та диференціація правового статусу
(Видавничий дім «Гельветика», Запоріжжя, 2025) Кірін, Роман Станіславович; Петренко, Віталій Олександрович; Ревякіна, Т. О.
UKR: Стаття присвячена проведенню порівняльного аналізу правових статусів експерта та спеціаліста, як учасників судового ІР-процесу. Запропоновано під поняттям «спеціальні ІР-знання» розуміти професійні, незагальновідомі знання та навички, що належать фахівцеві в ІР-сфері та використовуються для вирішення конкретних ІР-завдань, в тому числі як учасником судового процесу для проведення ІР-експертиз чи ІР-консультацій. Під поняттям «інший фахівець (експерт)», як суб’єктом судово-експертної діяльності, передбаченим Законом України «Про судову експертизу» щодо судового ІР-процесу, слід розуміти особу, громадянина України або іншої іноземної держави, яка володіє професійними, незагальновідомими знаннями та навичками в ІР-сфері, що можуть бути використані для вирішення конкретних ІР-завдань, яку в установленому законодавством порядку залучено до проведення ІР-експертизи (дослідження) та/або надання ІР-консультацій та відносно якої застосовуються положення Закону України «Про судову експертизу» щодо гарантій, прав, обов’язків, відповідальності судового експерта, крім відмови від проведення експертизи, та положень фінансового та організаційного забезпечення. У статті сформульовано поняття «надання консультацій спеціалістом», а також аргументовано, що освітня вимога до осіб, які можуть бути судовими експертами, наведена у Законі України «Про судову експертизу», потребує редагування шляхом її узгодження із положеннями Закону України «Про вищу освіту», а також висунення подібної вимоги й до спеціаліста. Порівняння правових статусів експерта та спеціаліста, як учасників судового ІР-процесу, дозволило встановити: а) спільні ознаки: – поняття (за Цивільним процесуальним кодексом України); – обмеження судді у розгляді справи; – обмеження у статусі представника; – регулювання діяльності; – підстави для відводу (самовідводу); б) відмінні ознаки: – поняття (за Законом України «Про судову експертизу»); – обмеження в отриманні статусу; – права та обов’язки; – умови, мета і результат залучення до участі у судовому процесі; – спосіб виконання завдань для з’ясування обставин справи.